Різдво Господа Бога
і Спаси нашого
Ісуса Христа

Нині знову весь світ наповнює велика радість Різдва Христового: небо і землю, людей і безтілесних ангелів. Бо милосердний Бог святом народження Свого Єдинородного Сина благословляє нам новий рік Своєї благості, продовжуючи цьому світові віку. Тому ми свідомі цього великого Божого дару, в цей урочистий день виголошуємо: «Ой, радуйся, земле! Син Божий народився!». I справді, радіє вся земля, радіє людство і вся вселенна, бо Син Божий «ради нас, людей, і ради нашого спасіння з небес зійшов і воплотився від Духа Святого і Марії Діви і став Людиною» (4-й член Символу віри). Іншими словами, через втілення Сина Божого обожується людська природа. Людство знову підноситься до первозданного райського стану.

З якими почуттями ми повинні думкою приступити до Віфлеємських ясел? Якими словами можемо висловити наше благоговіння перед Таїнством Боговтілення, споглядаючи «Небо — вертеп, престол Херувимський — Діву, ясла — вмістилище, в якому возлежить невмістимий Христос Бог»?

Таїна втілення Сина Божого ніколи не буде доступна холодному розуму, зухвалому у своїх пошуках, який не знає меж і перешкод. Велике таїнство любові Бога до людини — таємницю Боговтілення — ми осягаємо насамперед своїм серцем, приймаючи в нього новонародженого Богонемовля, оскільки наш розум не може осягнути його і сповнюється смиренням перед Таємницею віри.

Святитель Миколай чудотворець

Святитель Миколай чудотворець, архиєпископ Мирр Лікійських, прославився як великий угодник Божий. Він народився в місті Патарі, Лікійській області (на південному узбережжі малоазійського півострова), і був єдиним сином благочестивих батьків Феофана та Нонни, що дали обітницю присвятити його Богу. При святому хрещенні отримав Ім’я Миколай, що грецькою (Νικολάου) означає "Перемагає народ". Плід довгих молитов до Господа бездітних батьків, немовля Миколай, з дня народження свого явив людям світло майбутньої своєї слави великого чудотворця.

З дитячих років Миколай процвітав у вивченні Святого Письма, вдень він не виходив з храму, а вночі молився і читав книги, творячи в собі гідне житло Святого Духа. Дядько його, єпископ Патарский, радіючи духовним успіхам та високому благочестю племінника, поставив його у читця, а потім звів Миколая у сан священика, зробивши його своїм помічником і доручивши йому говорити повчання пастві. Служачи Господу, юнак горів духом, а досвідченістю в питаннях віри був подібний старцеві, чим викликав подив і глибоку повагу віруючих. Постійно працюючи і пильно, перебуваючи в безперервній молитві, пресвітер Миколай виявляв велике милосердя до пастви, приходячи на допомогу стражденним, і роздавав весь свій маєток убогим. Дізнавшись про гірку нужду і злиднях одного раніше багатого жителя його міста, святий Миколай врятував його від великого гріха. Маючи трьох дорослих дочок, зневірений батько замислив віддати їх на перелюб для порятунку від голоду. Святитель, уболіваючи про загибель грішника, вночі таємно кинув йому у вікно три мішечки із золотом і тим врятував сім'ю від падіння і духовної загибелі. Творячи милостиню, святитель Миколай завжди намагався робити це таємно і приховувати свої благодіяння.

Апостол Андрій Первозванний

13 грудня - День пам'яті Апостола Андрія Первозванного.

Православна церква шанує пам'ять апостола Андрія Первозванного, що є одним з найбільш шанованих православних святих.

Ім'я Андрій - грецьке (Ανδρέας) і в перекладі означає «мужній».

Апостол Андрій був родом із Віфсаїди. Коли Іоанн Хреститель почав проповідувати на берегах Йордана, Андрій разом з Іоанном Зеведеєвим послідував за пророком, сподіваючись в його вченні знайти відповідь на свої духовні питання. Багато хто почав думати, що може Іоанн Хреститель і є очікуваний Месія, але він пояснив людям, що він не Месія, а посланий тільки приготувати Йому шлях. У той час Господь Ісус Христос прийшов до Іоанна Хрестителя на Йордан для хрещення, і той, указуючи на Господа, сказав своїм учням: «Ось Агнець Божий, що бере на себе гріхи світу». Почувши це, Андрій з Іоанном послідували за Ісусом. Господь, побачивши їх, запитав: «Що ви шукаєте?» Вони сказали: «Учителю де Ти живеш?» - «Підіть і побачите», - відповів Ісус, і з того часу вони стали Його учнями. У цей же день апостол Андрій пішов до свого брата Симона Петра і сказав йому: «Ми знайшли Месію». Так Петро приєднався до учнів Христових.

Андрій, раніше інших апостолів пішов за Господом, і за це отримав найменування Первозванного. Він перебував з Христом протягом всього періоду Його суспільного служіння. Після Воскресіння Спасителя апостол Андрій разом з іншими учнями удостоювався зустрічей з Ним і був присутній на Єлеонській горі, коли Господь, благословивши їх, піднісся на Небо.

Введення в храм Пресвятої Богородиці

4 грудня Свята Православна Церква відзначає Введення в храм Пресвятої Богородиці.

За переданням, батьки Діви Марії, праведні Іоаким і Анна, котрі не мали дітей до похилих років, дали Господу обітницю: якщо у них народиться дитя, то вони присвятять його на служіння Богові.

Коли Пресвятій Діві виповнилося три роки, святі батьки вирішили виконати свою обітницю. Скликавши родичів і знайомих, одягнувши Пречисту Марію в найкращий одяг, зі співом священних пісень, із запаленими свічками в руках привели її до Єрусалимського храму. Там Богоотроковицю зустрів первосвященик із численним священством. До храму вели сходи із 15 високих сходинок. Маленька Марія, здавалося, не могла сама зійти по цих сходах. Але як тільки її поставили на першу сходинку, вона швидко подужала решту і, підтримувана силою Божою, зійшла на останню. Первосвященники Захарія зустрів і благословив її, а потім, за наставленням Духа Святого увів Пресвяту Діву в Святая Святих, куди з-поміж усіх смертних лише він мав право раз на рік входити із жертовною кров’ю. Святий Дух навіяв священнослужителю, що Марія, обрана Отроковиця, достойна цього. Господь призначив її стати матір’ю Сина Божого, Який відкриє людям вхід у Царство Небесне. Там первосвященик виділив Пречистій Діві місце для молитви. Дух Святий переконав Первосвященика, що Марія є вибрана Богом і достойна входити до найсвятішого місця. Вона призначена Богом стати Матір'ю Сина Божого, який відкриє людям шлях до Царства Небесного.

Апостол і євангеліст Матвій

За часів Христа Іудея була римською провінцією. Як і всі завойовані області, вона була обкладена податком на користь Риму. Для збору цієї податі засновані були особливі посади митарів.

Іудеї з ненавистю зносили своє поневолення і з незадоволенням платили податі римлянам. Ненависть цю перенесли вони і на збирачів податей, тому що бачили в них знаряддя чужоземної, язичницької влади. З митарів не вимагалося суворої відповідальності, і вони часто дозволяли собі всякі зловживання та утиски, щоб самим збагатитися.

За народними поняттями, ім'я митаря означало людину без почуттів, жорстокосердну, здатну до всякої злої справи. Більшість вважала оскверненням мати будь-які відносини з митниками, як явними грішниками, входити в їх будинки, разом з ними пити та їсти.

Апостол Пилип

Святий апостол Пилип, уродженець міста Віфсаїди (Галілея), був глибоким знавцем Святого Письма і, правильно розуміючи сенс старозавітних пророцтв, чекав приходу Месії. На заклик Спасителя (Ів. 1:43) він пішов за Ним. Про апостола Пилипа кілька разів говориться у Святому Євангелії: він привів до Христа апостола Нафанаїла (Ів. 1:46); його Господь запитав, скільки потрібно грошей для купівлі хліба 5-ти тисячам чоловік (Ів. 6:7); він привів еллінів, що бажали побачити Христа (Ів. 12:21-22); нарешті, він під час Таємної Вечері запитував Христа про Бога Отця (Ів. 14:8).

Після Вознесіння Господа апостол Пилип проповідував Слово Боже в Галілеї, супроводжуючи проповідь чудесами. Так, він воскресив немовля, яке померло на руках у матері. З Галілеї він попрямував до Греції і проповідував серед іудеїв, що переселилися туди. Деякі з них повідомили в Єрусалим про проповіді апостола, і тоді з Єрусалима в Елладу прибули книжники на чолі з первосвящеником для звинувачення апостола Пилипа. Апостол Пилип викрив брехню первосвященика, який говорив, що учні Христові викрали і сховали тіло Господа, розповівши, як фарисеї підкупили воїнів варти, щоб розпустити цей слух. Коли ж іудейський первосвященик і його супутники почали хулити Господа і накинулися на апостола Пилипа, вони раптово осліпли. По молитві апостола всі прозріли, і, бачачи це диво, багато хто увірував в Христа. Апостол Пилип поставив їм єпископа, ім'ям Наркісс (якого зараховано до лику 70 апостолів).

Святитель Іоанн Золотоустий

Золотоустий не був сліпим учнем. Він зовсім по іншому підійшов до мистецтва краси слова. «Священне Писання не прагне до краси слів або їх поєднання, воно має в собі Божественну благодать, яка повідомляє блиск і красу словам його», — зауважував Святий. Нехтуючи суєтними знаннями язичників, майбутній святитель рано звернувся до поглибленого вивчення Святого Письма і молитовного споглядання.

Собор Архистратига Божого Михаїла та інших Небесних Сил безтілесних

Святкування Собору Архистратига Божого Михаїла та інших Небесних Сил безтілесних встановлено на початку IV століття на Помісному Соборі Лаодикійському, котрий проходив за кілька років до Першого Вселенського Собору.

Ще в Старому Завіті, коли люди, відступивши від Бога, Творця свого, стали поклонятися творінням Божим та творінню рук своїх, роблячи ідолів за подобою видимої тварі, «що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею» (Вих. 20:4), приносячи жертви сонцю, місяцю та зіркам, в яких, на їхню думку, перебувала жива душа, - в той час люди поклонялися і приносили жертви й ангелам, про що сказано в книзі Царств: «палили кадила Баалові, сонцеві, місяцеві, планетам і всьому військові небесному» (4 Цар. 23:5), тобто ангелам, бо вони суть воїнство небесне, за сказаним в Євангелії: «І ось раптом з'явилася з Анголом сила велика небесного війська» (Лк. 2:13). Таке неправильне шанування ангелів було значно поширене за часів святих апостолів. Святий апостол Павло про таке неправильне шанування так говорить: «Нехай вас не зводить ніхто удаваною покорою та службою Анголам, вдаючися до того, чого не бачив, нерозважно надимаючись своїм тілесним розумом, а не тримачись Голови, від Якої все тіло» (Кол. 2:18-19), тобто, не тримаючись Христа. Бо були в той час деякі єретики, котрі здавалися з виду смиренними і з гордістю думали своєю стриманістю і чистим житієм наслідувати ангелам. Вони вчили творити поклоніння ангелам таке ж, як і Самому Богу.

Апостол Яків брат Господній

5 листопада за новим стилем шанується пам'ять св. апостола Якова.

Апостол Павло в посланні до Галатів пише, що разом з апостолом Петром шанувалися стовпами Церкви і апостоли Яков та Іоанн. Святий Яків був сином Йосипа Обручника від його першої дружини і тому в Євангелії називається братом Господнім. Згідно з переказами, Господь Ісус Христос з'явився йому після Свого воскресіння і поставив його єпископом Єрусалимської церкви. Таким чином, на частку апостола Якова випала особлива діяльність: він не подорожував з проповіддю по різних країнах, як інші апостоли, а вчив і священнодіяв в Єрусалимі, що має таке важливе значення для християнського світу. Як глава Єрусалимської церкви, він головував на Апостольському соборі в Єрусалимі в 51 році. Голос його тут фактично був вирішальним, і пропозиція, зроблена ним, стала резолюцією Апостольського собору (Дії, 15 розділ). Ця обставина має важливе значення, зважаючи на домагання католиків підняти апостола Петра на ступінь глави Церкви для того, щоб потім затвердити це верховенство за Римським папою.

Значення апостола Якова ще більше зміцнювало його подвижницьке життя. Він був незайманий, не пив ні вина, ні інших спиртних напоїв, утримувався від м'яса, носив тільки ль ... Читати далі »

апостол Лука

Святий апостол і євангеліст Лука, уродженець Антіохії Сирійської, апостол з 70-ти, сподвижник святого апостола Павла (Філ. 1:24; 2 Тим. 4:10), лікар з освіченого грецького середовища. Почувши про Христа, Лука прибув до Палестини і тут гаряче сприйняв спасительне вчення від Самого Господа. У числі 70-ти учнів святий Лука був посланий Господом на першу проповідь про Царство Небесне ще за життя Спасителя на землі (Лк. 10:1-3). Після Воскресіння Господь Ісус Христос з'явився святим Луці і Клеопі, які йшли у Еммаус.

Апостол Лука взяв участь у другій місіонерській подорожі апостола Павла, і з тих пір вони були нерозлучні. Коли святого Павла залишили всі, апостол Лука продовжував ділити з ним всі труднощі благовісницьких подвигу (2 Тим. 4:10). Після мученицької кончини первоверховних апостолів святий Лука залишив Рим і з проповіддю пройшов Ахайю, Лівію, Єгипет і Фіваїду. У місті Фіви він мученицьки закінчив земний шлях.

Згідно переказу він написав перші ікони Божої Матері. «Благодать Народженого від Мене і Моя милість з цими іконами нехай буде», - сказала Пречиста Діва, побачивши ікони. Святий Лука написав також ікони святих первоверховних апостолів Петра і Павла.