4 грудня Свята Православна Церква відзначає Введення в храм Пресвятої Богородиці.
За переданням, батьки Діви Марії, праведні Іоаким і Анна, котрі не мали дітей до похилих років, дали Господу обітницю: якщо у них народиться дитя, то вони присвятять його на служіння Богові.
Коли Пресвятій Діві виповнилося три роки, святі батьки вирішили виконати свою обітницю. Скликавши родичів і знайомих, одягнувши Пречисту Марію в найкращий одяг, зі співом священних пісень, із запаленими свічками в руках привели її до Єрусалимського храму. Там Богоотроковицю зустрів первосвященик із численним священством. До храму вели сходи із 15 високих сходинок. Маленька Марія, здавалося, не могла сама зійти по цих сходах. Але як тільки її поставили на першу сходинку, вона швидко подужала решту і, підтримувана силою Божою, зійшла на останню. Первосвященники Захарія зустрів і благословив її, а потім, за наставленням Духа Святого увів Пресвяту Діву в Святая Святих, куди з-поміж усіх смертних лише він мав право раз на рік входити із жертовною кров’ю. Святий Дух навіяв священнослужителю, що Марія, обрана Отроковиця, достойна цього. Господь призначив її стати матір’ю Сина Божого, Який відкриє людям вхід у Царство Небесне. Там первосвященик виділив Пречистій Діві місце для молитви. Дух Святий переконав Первосвященика, що Марія є вибрана Богом і достойна входити до найсвятішого місця. Вона призначена Богом стати Матір'ю Сина Божого, який відкриє людям шлях до Царства Небесного.
Праведні батьки Іоаким та Анна, доручивши Дитя волі Отця Небесного, повернулися додому. Пречиста Марія залишилася при храмі серед чужих людей, але тих людей, які служили Богові. Їй довелося з трирічного віку навчатися великому мистецтву - святості.
У церковному переданні збереглися свідчення про перебування Пресвятої Богородиці в Єрусалимському храмі протягом 9 років. Сокровенним було і Її життя в Єрусалимському храмі. "Якби хто запитав мене, - говорив блаженний Ієронім, - як проводила час юності Пресвята Діва, - я відповів би: то відомо Самому Богу і Архангелу Гавриїлу, невідступному хранителю Її". Але в Церковному переданні збереглися відомості, що Пречиста Діва під час перебування в Єрусалимському храмі виховувалася в товаристві доброчинних дів, старанно читала Священне Писання, займалася рукоділлям, постійно молилася і зростала в любові до Бога. Перебуваючи під час молитов у Святая Святих з Ангелами, Пречиста Діва побажала жити в ангельській чистоті і присвятити все життя тільки Богові.
Перші згадки про це свято припадають на перші віки християнства: серед палестинських християн – свята цариця Єлена збудувала храм на честь Введення у храм Пресвятої Богородиці. У ІV столітті про це свято згадує святитель Григорій Ніський.
В Україні з давніх часів, а особливо з часів козаччини, шанують Пресвяту Богоматір з особливим трепетом. Протягом століть Цариця Небесна обороняє рід український, багато чудес та врятувань дарує нам Вона, молячись перед Престолом Божим за нас, адже багато може молитва Матері.
Завжди цікавили такі питання (воно і буде уточненням відмінностей): Приклад 1 - я один в родині виявився достойним вічного життя а решта (чи навіть більша частина) моїх близьких і родичів не прагнули до цього і не змогли його досягти. Тоді питання - хіба це буде те ж життя що і в земному існуванні? навіщо воно мені, якщо я не буду м
Все вроді б то так і можна провести паралель між народженням немовля і закінченням існування або смертю внутріутробного плоду. Але мені здається у випадку з немовлятами повірити їм набагато легше що є щось поза їх світом, адже навколо них реальна перешкода яку вони навіть можуть торкатись. А в випадку з людиною і її народженням після смерті, то такої перешкоди яку можна було б відчути немає тому і
Дуже тонко підмічено на рахунок мами ось це:"Вона скрізь навколо нас, ми в ній перебуваємо і завдяки їй рухаємось і живемо. Без неї ми просто не можемо існувати" Дійсно перегукується з канонами релігії і віри що Бог всюди навколо.
Я з тобою цілком погоджуюсь. Адже «Христос помер за всіх, щоб ті, хто живе, вже не для себе жили, але для померлого за них і воскреслого … Отже, хто в Христі, той нове створіння; давнє минуло, тепер усе нове» (2 послання до Коринф’ян 5:15,17). Як наслідок - «Хто увірує і охреститься, буде спасений, а хто не увірує, буде осуджений» (Марка 16:16) і це абсолютно не залежить від якихось вроджених
Порівняння з метеликом також не дуже логічне як на мене. У комашки п'ять стадій розвитку кожну з яких можна описати і "пощупати", є впевненість і наукові доведення що так і буде, а в випадку з починаючи третього життя? Усе покладається лише на вірі що так і є - тобто знову прийшли до вихідної точки чи є взагалі щось після фізичної смерті і навіть якщо є, то помоєму цей індивід у трет
Взагалі то п'ять життів якось взагалі не по християнськи, якась реінкарнація спадає надумку, хоча далі читаючи зрозумів що мається на увазф дещо інше. Дуже заінтригувало коли читав, що розвиток зародка в утробі це перше життя. І реальне народження виходить що є логічним продовженням закінчення цього життя. Але ж виходить що Адам і Єва не мали цього першого життя, як в принципі і третьог