Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії

Успіння Пресвятої Богородиці

Свято Успіння Пресвятої Богородиці, що належить до числа двонадесятих, відзначається 28 серпня за новим стилем. У цей день Свята Церква так згадує праведну кончину Божої Матері - подія, забарвлена одночасно печаллю про закінчення життєвого шляху Приснодіви Марії і радістю про з'єднання Пречистої Матері Господньої із Сином Своїм.

Про Успіння Божої Матері нічого не кажеться в Біблії, але розповідь про цю подію збережена нам в Переданні Церкви і виражається в іконі Свята і церковній службі.

Чому ми не засмучуємося в день смерті Божої Матері, а святкуємо цю подію? Тому, що одне вже слово "успіння" показує, що смерть Божої Матері була незвичайною. Це був ніби недовгий сон, за яким послідувало народження у вічне життя.

Кожна людина боїться смерті, а точніше, страшиться при думці про неї (саму хвилину смерті люди переживають по-різному). Це зрозуміло: смерть неприродна для людини. Бог, створюючи перших людей, творив їх не для того, щоб вони померли. Смерть після гріхопадіння перших людей стала долею всього людства. Ісус Христос, за свідченням Євангелія, теж пережив тяжкі душевні страждання, «скорбив смертельно» перед розп'яттям на хресті. І саме для того, щоб врятувати людину від смерті, втілився Син Божий. Він пройшов весь шлях людини до кінця, після смерті Своєю душею зійшов в пекло і зруйнував його.

Після Воскресіння Ісуса Христа смерть перестала бути відходом у пітьму забуття. Для віруючої людини смерть у Христа стає таїнством народження в нове життя. Всі покійні очікують свого воскресіння з мертвих, яке відбудеться при Другому пришесті Христа. Кончина Божої Матері і стала прикладом глибоко християнського переживання смерті як таїнства переходу в нове життя і зустрічі з Господом.

Свята Церква намагається і в нас вселити таке ж безстрашне ставлення до смерті, а померлих називає покійними, тобто заснувшими. Блаженне життя з Богом, Богородицею, святими і своїми близькими в майбутньому настільки безсумнівна для християнина, що він воістину дивиться на смерть лише як на сон.

Про земне життя Пресвятої Богородиці після Хресної смерті і Воскресіння Спасителя ми знаємо зі Священного Передання. Аж до гоніння, спричиненого Іродом на Церкву, Пречиста Діва перебувала в Єрусалимі, потім переселилася разом з апостолом Іоанном Богословом в Ефес. Живучи тут, Вона відвідувала праведного Лазаря на Кіпрі і Афонську Гору, яку благословила як Свій спадок. Незадовго до кончини Божа Матір повернулася до Єрусалиму.

Тут Приснодіва часто перебувала в тих місцях, з якими пов'язані найважливіші події в житті Її Божественного Сина: Віфлеєме, Голгофа, Гроб Господній, Гефсиманія, Єлеон. Там Вона ревно молилася. За переказами, іудеї намагалися вбити Її, для чого за розпорядженням первосвящеників у Гроба Господнього була поставлена варта, але в потрібний момент у воїнів віднімалвся зір, і вони не могли побачити Богородицю.

Одного разу під час молитви на Єлеоні Архангел Гавриїл сповістив Божій Матері про майбутню Її кончину через три дні і підніс райську гілку, що світилася, - символ перемоги над смертю і тлінням. Пресвята Богородиця розповіла про те, що сталося, апостолу Іоанну Богослову, а той сповістив апостола Якова, брата Господнього, і через нього всю Церкву єрусалимську, в якій і зберігся переказ про Успіння Божої Матері. Перед кончиною Богородиця заповіла Своє убоге майно вдовицям, що прислужували їй, і звеліла поховати Себе в Гефсиманії, поруч з могилами Своїх праведних батьків і праведного Йосифа Обручника.

У день Успіння Богородиці чудесним чином в Єрусалимі виявилися зібраними для прощання з Нею майже всі апостоли, які раніше розійшлися по різних країнах з місією проповіді Слова Божого. Пізніше за всіх прибув апостол Павло. Був відсутній лише апостол Фома.

Раптом засяяло світло невимовне, що позатемнювало світильники; покрівля світлиці відкрилася, і зійшов Сам Христос із безліччю ангелів. Пресвята Богородиця звернулася до Господа з подячною молитвою і просила благословити всіх, хто почитав Її пам'ять. Вона також молила Сина Свого захистити Її від темної сатанинської сили, від повітряних митарств. Потім Богоматір з радістю віддала Свою душу в руки Господа, і одразу ж пролунав ангельський спів.

Від пахучого тіла Її хворі негайно почали отримувати зцілення. Розпочалося урочисте перенесення пречистого тіла з Єрусалиму до Гефсиманії. Петро, Павло та Яків разом з іншими апостолами понесли на раменах ложе Божої Матері. Апостол Петро почав спів псалма «Про вихід Ізраілів з Єгипту», зазвучали урочисті гімни. Над одром з'явився хмарний круг у вигляді вінця, осяяний сяйвом. Цей вінець плив над процесією до самого місця поховання. За процесією йшли й іудеї, хто не вірив у Христа.

Первосвященики послали своїх служителів, щоб ті розігнали процесію, вбили апостолів і спалили тіло Богоматері, але ангели вразили насмішників сліпотою. Юдейський священик Афонія (за іншими переказами Ієфоній або Софонія), який спробував перекинути одр Богородиці, був покараний янголом, котрий відрізав йому руки, і отримав зцілення лише після щирого каяття. Прозріли й ті, що покаялись із осліплих.

Три дні апостоли перебували біля труни Божої Матері, оспівуючи псалми. У повітрі постійно чувся ангельський спів. Як говорить святитель Філарет Московський, повну і досконалу розраду апостоли отримали «тоді, коли на третій день, Її Успіння, заради Фоми, котрий запізнився на Її похорони, відкривши труну Її, не знайшли пречистого тіла Її, і слідом за тим побачили Її у славі воскресіння та від Неї самої почули слово втіхи: «Радуйтесь, яко з вами буду у всі дні» Тіло Божої Матері було забране на небо.

Кончину Богородиці Церква називає Успінням, а не смертю, бо смерть як повернення землі її персти, а духа - Богові, «Давшому його», не торкнулася Благодатної Заступниці нашої. «Переможені закони природи в Тобі, Діва Чиста, - оспівує Свята Церква у тропарі свята, - у народженні зберігається дівування, і з смертю поєднується життя: перебуваючи за народження Дівою і по смерті Живою, Ти спасаєш завжди, Богородиця, спадок Твій». Вона лише заснула, щоб в ту ж мить прокинутися для життя вічноблаженного і після трьох днів з нетлінним тілом вселитися в небесне нетлінне житло. Вона заснула солодким сном після тяжкого неспання Її багатоскорботного життя і «преставилась до живота», тобто джерела життя, як Матір Життя, позбавляючи молитвами Своїми від смерті душі земнородних, вселяючи в них Успінням Своїм передчуття життя вічного.

Успіння Пресвятої Богородиці