Успіння Пресвятої Богородиці

У різдві дівство зберегла єси, в успінні ж світу не залишила,
Богородице, перейшла Ти до Життя, бо Ти – Мати Життя,
і молитвами Твоїми визволяєш від смерті душі наші.

Успіння Пресвятої Богородиці

28 серпня Православна Церква святкує кінець земного життя Пречистої Діви Марії, Син Якої, Господь наш Ісус Христос, переміг смерть Своєю смертю та воскресінням з мертвих. За традицією східної церкви, свято Успіння Пресвятої Богородиці належить до переліку дванадцяти найбільших свят церковного року, під час якого згадують упокоєння, воскресіння та прославлення Матері Божої. Передував святу Успінський піст, який розпочався 14 серпня і тривав два тижні.

Чому ми не говоримо, що відзначаємо день смерті Богородиці? Коли людина помирала, наші предки не говорили, що помер той-то i той-то, а казали "успє", тобто заснув. Смерть християнина вони називали ще "преставленням", тобто переходом із земного, тимчасового, життя у вічне.

Таке розуміння краще відповідає нашому християнському віровченню. Господь наш Ісус Христос Своєю хресною смертю переміг смерть, і тому для нас уже не існує смерті. Спасова смерть подолала і нашу смерть. Тому свята Церква називає преставлення, або перехід Пресвятої Богородиці із земного у вічне життя - успiнням.

Свято Успіння Богоматері встановлене Церквою з давніх часів. Про нього згадано у творах блаженного Ієроніма, блаженного Августина та Григорія, єпископа Турського. У IV столітті воно вже повсюдно святкувалося в Візантії. За бажанням візантійського імператора Маврикія, який здобув перемогу над персами, день Успіння Богоматері (з 595 р.) став святом загальноцерковним.

Основною метою встановлення свята було прославлення Богоматері та Її Успіння. До цієї основної мети в IV-V століттях приєднується й інша - викриття помилок єретиків, які посягали на гідність Богоматері, зокрема, помилки коллірідіан, єретиків IV століття, які заперечували людську природу Пресвятої Діви (внаслідок чого заперечували і Її тілесну кончину).

Євангеліє від Іоанна розповідає про те, що Ісус, зазнаючи Хресних страждань, доручає свою Матір турботам улюбленого учня Іоанна. Пресвята Богородиця поселилася в будинку Іоанна Богослова недалеко від Оливної гори. Вона була з тими, хто підтримував і стверджував молоду християнську Церкву. Віруючі в Христа приходили до Єрусалиму з дальніх країн, щоб побачити і почути Богородицю. Апостоли записали все, що Вона розповідала про Своє життя і про земне життя Свого Сина. Багато з тих, хто не вірив у вчення Христа, чинили замах на життя Матері Божої. З будинку Вона виходила тільки в церкву і завжди у супроводі близьких. Нерідко Вона приходила до Святого Гробу Господнього на Голгофу і там молилася.

З апокрифів відомо, що за три дні до смерті Марії явився архангел Гавриїл і сповістив про близький перехід її до вічності. На підтвердження своїх слів він вручив Богоматері гілку райського фінікового дерева - символ нетління та благодаті.

З Небесною звісткою повернулася Божа Матір у Вифлеєм. Перед кончиною Божа Матір виявила бажання побачити всіх апостолів, і Бог здійснив чудо: над домом нависло багато хмар, на яких із різних країн зібралися апостоли. Святий Іоанн Дамаскін говорить, що апостоли, число яких і злічити не можна, злетілися, подібно до хмар і орлів, щоб послужити Матері Божій. Побачивши один одного, апостоли раділи, але здивовано питали: для чого Господь зібрав їх в одне місце? Святий Іоанн Богослов, зі сльозами радості вітаючи їх, сказав, що прийшов час Божій Матері відійти до Господа.

Увійшовши до Матері Божої, вони побачили, як Вона сидить на ложі, сповнена духовної радості. Пресвята Діва прославляла Бога за те, що Він почув Її молитву й виконав бажання Її серця, а тоді почала бесіду про майбутню Свою кончину.

Вона просила не сумувати, а радіти з приводу її Успіння, тому що перед лицем сина обіцяла не залишати світ і після смерті. Богородиця заповідала, щоб її тіло поховали біля підніжжя Оливної гори, де покояться її рідні.

Настав час, коли повинно було статися Успіння Божої Матері. Апостоли оточили ложе, на якому перебувала Діва Марія. Раптове світло затьмарило полум'я свічок, і зійшов сам Христос, оточений Ангелами і Архангелами. Очевидців цього охопив священний трепет. Божа Матір вимовила: «Величає душа Моя Господа, і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм, бо зглянувся на смирення раби Своєї». Без жодного тілесного страждання, ніби у приємному сні, Пресвята Діва передала душу в руки Свого Сина і Бога. Тоді залунав радісний ангельський спів.

Апостоли поховали пречисте тіло Божої Матері згідно з Її бажанням у саду Гефсиманському, в печері, де спочивали тіла Її батьків і праведного Йосифа. Під час поховання сталося багато чудес. Від доторкання до гробу Божої Матері сліпі прозрівали, біси виганялись, і всяка хвороба зцілялася. Безліч людей супроводжували Її пречисте тіло. Юдейські священики і начальники намагалися розігнати це святе шестя, але Господь невидимо охороняв. Один юдейський священик, на ім'я Афоній, підбіг і схопився за одр, на якому несли тіло Божої Матері, щоб перекинути його. Але невидимий ангел відсік йому обидві руки. Афоній, вражений таким страшним чудом, миттю розкаявся, і апостол Петро зцілив його.

На премудрий розсуд Божий апостолу Фомі не судилося бути присутнім під час поховання Матері Господньої. Прийшовши на третій день у Гефсиманію, він гіркими слізьми плакав перед погребальною печерою, жалкуючи про те, що не удостоївся останнього благословення Матері Божої і прощання з Нею. Апостоли, сердечно жаліючи його, наважилися відкрити печеру, щоб він міг вклонитися святим останкам Пріснодіви. Та коли відкрили печеру, то не знайшли в ній пресвятого Її тіла, а лише пелени. Здивовані апостоли повернулись усі разом у дім і молилися Богу, щоб Він відкрив їм, що стало з тілом Божої Матері. Увечері, після завершення трапези, під час молитви вони почули ангельський спів. Подивившись угору, апостоли побачили в повітрі Божу Матір, оточену ангелами, в сяйві небесної слави.

Божа Мати сказала апостолам: "Радійте! Я з вами повсякчасно; і завжди буду молитовницею вашою перед Богом". Апостоли в радості вигукнули: "Пресвята Богородице, допомагай нам!"

Свята Церква шанує Пресвяту Богородицю і сповідує Її вищою за всіх святих і навіть вищою за всіх ангелів і архангелів. Вона називає Божу Матір чеснішою від херувимів і славнішою від серафимів.

Чому так величає Церква Пресвяту Діву Марію? Пресвята Діва Марія є Богородиця. Вона породила Того, Хто, будучи істинним Богом, у саму мить зачаття від Святого Духа в Її утробі сприйняв у єдність Своєї Iпостасi, тобто Своєї Особи, людську природу. Діва Марія народила Господа нашого Ісуса Христа не за Божеством Його, а за Його людською природою, яка з самої першої хвилини Боговтiлення стала нероздільно й iпостасно з'єднана в Ньому з Його Божеством. Діва Марія народила не просту людину, а істинного Бога, і не просто Бога, а Бога у плоті. Він прийняв тіло не з неба, а від Діви, і це тіло єдиносущне з нашими тілами, окрім гріха. Ось чому ми називаємо Марію Приснодiвою і Богородицею. I з цієї причини Син Божий не залишив Свою Матір у гробі, а взяв Її на небо з душею і тілом.

Залишивши земний наш світ, Пресвята Богородиця не залишає нас своєю допомогою і любов'ю. "Немає диму без вогню”, - кажуть люди, і величезна кількість свят на честь чудес, які здійснені молитвами і заступництвом Богоматері; благоговійна любов, якою оточено вшанування Діви; незчисленні чудотворні ікони Богородиці, через які тисячі людей отримують зцілення, допомогу, підтримку від Господа, переконливо доводять нам, що Матір Божа бачить всі наші негаразди, страждання і звертається до Свого Сина з Материнською молитвою за всіх нас, а відомо, що немає нічого сильнішого за молитву матері. Ми просимо Богородицю молитися за наше спасіння, за наших дітей, наші сім'ї, за здоров'я, за нашу працю, країну, за мир, радість, любов, щастя і процвітання, за допомогу у всіх проблемах, які долають нас. І Спаситель, який створив Своє перше чудо, перетворивши на весіллі воду у вино, саме на прохання Своєї Матері, і тепер, ми віримо, не відмовляє молитвам Тої, Яка годувала Його Своїм молоком, носила на руках, вчила говорити перші слова, стояла біля Його Хреста...

В Україні свято Успіння Пресвятої Богородиці отримало особливе вшанування. Так, головні монастирі-лаври України - православні Києво-Печерська, Почаївська, Святогірська та греко-католицька Унівська - присвячені цьому святу.

У народі свято Успіння Пресвятої Богородиці ще називають першою Пречистою.

Протягом осіннього періоду є три Пречисті – 28 серпня, 21 вересня і 14 жовтня. Про них у народі кажуть: "Перша Пречиста жито засіває, друга - дощем поливає, а третя - снігом покриває". Після першої Пречистої дівчата в селах вже не мають важкої роботи. Приповідка каже: "Прийшла перша Пречиста - стає дівка речиста" - багато говорить, бо немає вже роботи. Після Успіння Пресвятої Богородиці настає весільна пора.

Успіння Пресвятої Богородиці