Головна » 2012 Листопад 3 » Дружба
Дружба | |
 Одного разу двоє друзів посперечалися, і один вдарив іншого по щоці. Перший відчув біль, але нічого не відповів, мовчки написавши на піску: «Сьогодні мій найкращий друг вдарив мене по щоці». Після цього вони продовжили свій шлях пустелею і натрапили на оазу, де вирішили скупатися. Той, кого вдарили по щоці ледь не втонув, але найкращий друг врятував його. Прийшовши до тями, порятований висік на камені: «Сьогодні мій ліпший друг врятував мені життя!». Звівши очі на друга рятівника він пояснив: - Коли хто-небудь тебе ображає, треба написати про це на піску, аби вітер якнайшвидше усе зітер. Але, коли хто-небудь робить нам добро, ми повинні висікти це на камені, щоб вчиняли так само й інші. Поділитися з друзями: Схожі матеріали: | |
Коментарі:
|
 Чомусь зазвичай у людському суспільстві навпаки - запам'ятовують огріхи і погані справи, а добре швидко забувається  Для перегляду коментарів із соціальних мереж, потрібно клікнути на відповідну назву під словом "Коментарі" Можна попросити уточнення, опис відмінностей? Завжди цікавили такі питання (воно і буде уточненням відмінностей): Приклад 1 - я один в родині виявився достойним вічного життя а решта (чи навіть більша частина) моїх близьких і родичів не прагнули до цього і не змогли його досягти. Тоді питання - хіба це буде те ж життя що і в земному існуванні? навіщо воно мені, якщо я не буду м Якщо після смерти нас чекає вічне небуття, тобто, якщо там за межею нічого немає, то тоді життя немає сенсу взагалі. Я не відкидаю думку що так і є. Адже ж немає сенсу від життя тварин які нас оточують - вони не отримають воскресіння до вічного життя згідно з Біблією А яке більш логічне порівняння тут доречне? У тому то й справа, що логіки у переродженнях в нове життя мало, точніше її немає Все вроді б то так і можна провести паралель між народженням немовля і закінченням існування або смертю внутріутробного плоду. Але мені здається у випадку з немовлятами повірити їм набагато легше що є щось поза їх світом, адже навколо них реальна перешкода яку вони навіть можуть торкатись. А в випадку з людиною і її народженням після смерті, то такої перешкоди яку можна було б відчути немає тому і Дуже тонко підмічено на рахунок мами ось це:"Вона скрізь навколо нас, ми в ній перебуваємо і завдяки їй рухаємось і живемо. Без неї ми просто не можемо існувати" Дійсно перегукується з канонами релігії і віри що Бог всюди навколо. Я з тобою цілком погоджуюсь. Адже «Христос помер за всіх, щоб ті, хто живе, вже не для себе жили, але для померлого за них і воскреслого … Отже, хто в Христі, той нове створіння; давнє минуло, тепер усе нове» (2 послання до Коринф’ян 5:15,17). Як наслідок - «Хто увірує і охреститься, буде спасений, а хто не увірує, буде осуджений» (Марка 16:16) і це абсолютно не залежить від якихось вроджених Порівняння з метеликом також не дуже логічне як на мене. У комашки п'ять стадій розвитку кожну з яких можна описати і "пощупати", є впевненість і наукові доведення що так і буде, а в випадку з починаючи третього життя? Усе покладається лише на вірі що так і є - тобто знову прийшли до вихідної точки чи є взагалі щось після фізичної смерті і навіть якщо є, то помоєму цей індивід у трет Взагалі то п'ять життів якось взагалі не по християнськи, якась реінкарнація спадає надумку, хоча далі читаючи зрозумів що мається на увазф дещо інше. Дуже заінтригувало коли читав, що розвиток зародка в утробі це перше життя. І реальне народження виходить що є логічним продовженням закінчення цього життя. Але ж виходить що Адам і Єва не мали цього першого життя, як в принципі і третьог |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||