12 липня день пам’яті апостолів Петра і Павла | |
 Первоверховні апостоли Петро та Павло 12 липня Свята Православна Церква відзначає день пам'яті двох великих християнських подвижників славних і всехвальних первоверховних апостолів Петра і Павла. Петро і Павло — два стовпи віри — два діаметрально протилежних характери: натхненний простець і несамовитий оратор — приходять до єдиного завершення свого земного шляху. Апостол Петро (Симон) — один із перших учнів і вірних послідовників Христа. Петро був старшим братом апостола Андрія Первозванного, і обидва вони промишляли риболовлею. Покликаний Христом Спасителем за риболовлею на Генісаретському озері, він залишив сім'ю й послідував за Христом, щоб присвятити йому своє життя. Християнське ім'я Петро (камінь, скеля), що дав йому Господь, мало бути символом його духовної стійкості. І хоч були у Петра хвилини душевного сум'яття, невіри, він переміг себе. Апостол Павло, який залишив 14 євангельських послань і був ревнивим проповідником віри Христової, до свого духовного прозріння мав Ім'я Савл і був гонителем церкви Божої. Обрання апостола Павла на апостольське служіння абсолютно незбагненне і навіть абсурдне з позиції людського розуму. Дорогою в Дамаск, де він мав переслідувати християн, Савл був осліплений, а потім Чудесно зцілений Богом. Прийнявши віру в Ісуса Христа і нове ім'я Павло (менший), він сам стає гнаним і переслідуваним. За проповідницьку діяльність апостол Петро разом із апостолом Павлом були вкинуті в Мамертинську темницю в Римі і за наказом імператора Нерона засуджені до смерти. За церковним переказом, апостол Петро попросив повісити його на хресті вниз головою, оскільки вважав себе недостойним померти так, як Христос. Павло ж свою смерть зустрів від меча, як римський громадянин. Більш детальну розповідь про першоверховних апостолів Петра і Павла можна прочитати в статті «Славних і всехвальних первоверховних апостолів Петра і Павла» та в статті «День Славних Первоверховних апостолів Петра і Павла». Крім того в галереї ікон у розділі Апостоли можна переглянути декілька ікон із зображенням апостола Петра та із зображенням апостола Павла. Поділитися з друзями: Схожі матеріали: | |
Коментарі:
 Чомусь зазвичай у людському суспільстві навпаки - запам'ятовують огріхи і погані справи, а добре швидко забувається  Для перегляду коментарів із соціальних мереж, потрібно клікнути на відповідну назву під словом "Коментарі" Можна попросити уточнення, опис відмінностей? Завжди цікавили такі питання (воно і буде уточненням відмінностей): Приклад 1 - я один в родині виявився достойним вічного життя а решта (чи навіть більша частина) моїх близьких і родичів не прагнули до цього і не змогли його досягти. Тоді питання - хіба це буде те ж життя що і в земному існуванні? навіщо воно мені, якщо я не буду м Якщо після смерти нас чекає вічне небуття, тобто, якщо там за межею нічого немає, то тоді життя немає сенсу взагалі. Я не відкидаю думку що так і є. Адже ж немає сенсу від життя тварин які нас оточують - вони не отримають воскресіння до вічного життя згідно з Біблією А яке більш логічне порівняння тут доречне? У тому то й справа, що логіки у переродженнях в нове життя мало, точніше її немає Все вроді б то так і можна провести паралель між народженням немовля і закінченням існування або смертю внутріутробного плоду. Але мені здається у випадку з немовлятами повірити їм набагато легше що є щось поза їх світом, адже навколо них реальна перешкода яку вони навіть можуть торкатись. А в випадку з людиною і її народженням після смерті, то такої перешкоди яку можна було б відчути немає тому і Дуже тонко підмічено на рахунок мами ось це:"Вона скрізь навколо нас, ми в ній перебуваємо і завдяки їй рухаємось і живемо. Без неї ми просто не можемо існувати" Дійсно перегукується з канонами релігії і віри що Бог всюди навколо. Я з тобою цілком погоджуюсь. Адже «Христос помер за всіх, щоб ті, хто живе, вже не для себе жили, але для померлого за них і воскреслого … Отже, хто в Христі, той нове створіння; давнє минуло, тепер усе нове» (2 послання до Коринф’ян 5:15,17). Як наслідок - «Хто увірує і охреститься, буде спасений, а хто не увірує, буде осуджений» (Марка 16:16) і це абсолютно не залежить від якихось вроджених Порівняння з метеликом також не дуже логічне як на мене. У комашки п'ять стадій розвитку кожну з яких можна описати і "пощупати", є впевненість і наукові доведення що так і буде, а в випадку з починаючи третього життя? Усе покладається лише на вірі що так і є - тобто знову прийшли до вихідної точки чи є взагалі щось після фізичної смерті і навіть якщо є, то помоєму цей індивід у трет Взагалі то п'ять життів якось взагалі не по християнськи, якась реінкарнація спадає надумку, хоча далі читаючи зрозумів що мається на увазф дещо інше. Дуже заінтригувало коли читав, що розвиток зародка в утробі це перше життя. І реальне народження виходить що є логічним продовженням закінчення цього життя. Але ж виходить що Адам і Єва не мали цього першого життя, як в принципі і третьог |
|
| ||||||||||||