Благовіщення Пресвятої Богородиці

Благовіщення Пресвятої Богородиці

Одне з Великих Богородичних свят християнської церкви, що припадає на 7 квітня присвячене спогаду про сповіщення Архангелом Гавриїлом Діві Марії таємниці втілення від Неї Бога Слова. День Благовіщення - одне з 12 головних (двунадесятих) свят у православному календарі.

З трьох і до чотирнадцяти років Пресвята Діва виховувалася в храмі, а потім, за законом, повинна була залишити храм, як повнолітня, і або повертатися до батьків, або вийти заміж. Священики хотіли видати її заміж, але Марія оголосила їм про свою обіцянку Богові - залишитися назавжди Дівою. Тоді священики заручили її далекому родичу, вісімдесятирічному старцю Йосипу, щоб він піклувався про неї і охороняв її дівство. Живучи в Галілейському місті Назареті, в будинку Йосипа, Пресвята Діва Марія вела таке ж скромне і відокремлене життя, як і при храмі.

Через чотири місяці по зарученні, Ангел явився Марії, коли Вона читала Священне Писання і, ввійшовши до неї, сказав: «радуйся благодатна! (тобто сповнена благодаті Божої - дарів Святого Духа). Господь з Тобою! Благословенна ти між жінками». Архангел Гавриїл сповістив Їй, що Вона знайшла найбільшу благодать у Бога - бути Матір'ю Сина Божого.

Церковне Передання говорить, що в той момент, коли Діві Марії явився Архангел Гавриїл, вона читала книгу пророка Ісаї, як раз слова про народження Месії. «Я готова стати останньою служницею у тієї, яка удостоїться народити Месію», - думала вона.

Ангел сказав Діві: «Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога, і ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус. Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, його батька, і він царюватиме над домом Якова повіки, і Царству Його не буде кінця». Пресвята Діва в подиві запитала: «Як буде це, коли мужа не знаю?». Тоді ангел відповів, що все це сповниться силою всемогутнього Бога: «Дух Святий найде на тебе й сила Всевишнього осінить Тебе; тому й Святе наречеться Сином Божим». Пресвята Діва сказала з глибоким смиренням: «Я раба Господня, нехай буде мені згідно з словом твоїм».

Виповнилися стародавні пророцтва, в яких йдеться про людське народження від Діви Спасителя світу: «Слухай, дочко, й побач, і нахили своє ухо, і забудь свій народ і дім батька свого! А Цар буде жадати твоєї краси, бо Він твій Господь, а ти до землі Йому кланяйся» (Псалом 45:10-11).

Благовіщення Пресвятої Богородиці

Благовіщення - зачаття Ісуса Христа. Дією благодаті Божої в лоні Марії розпочалося нове людське життя. Християни знають закони біології, тому й говорять про Диво. Диво полягає не стільки в тому, що Діва, що не знала чоловіка, почала виношувати дитину, але, що сам Бог ототожнив Себе з цією дитиною і з усім, що відбудеться в Його житті. Бог не просто вселяється в Діву. Через архангела Гавриїла Вседержитель, Владика і Господь просить згоди Марії. І тільки після її згоди, Слово стає плоттю.

Свята Богородиця й Діва Марія - чистий скарб дівоцтва, уявний рай Другого Адама, місце, де відбулося з'єднання природ, де утвердилася Рада про рятівне примирення. Хто бачив, хто чув, щоб жив у лоні Безмежний Бог, Якого не вміщають Небеса, Якого не обмежує черево Діви!?

Народжений від жінки не є тільки Бог і не є тільки Людина: цей Народжений вчинив жінку, давні двері гріха, дверима спасіння; де змій розлив свою отруту, знайшовши непослух, там Слово спорудило Собі одухотворений храм, увійшовши туди послухом; де виник перший грішник Каїн, там народився безсеменно Викупитель людського роду Христос. Чоловіколюбець не погордував народитися від жінки, тому що це діло Його дарувало життя. Він не піддався нечистоті, оселившись в утробу, яку Він Сам влаштував чужою всякого ушкодження. Якби ця Матір не була також Дівою, то народжений Нею був би простолюдиною, і народження не було б чудом, а так як Вона і після народження залишилася також Дівою, то Хто ж Народжений, як не Бог? Невимовно таїнство, бо народився нез'ясованим чином Він, безперешкодно пройшов дверима, коли вони були зачинені. Сповідуючи в Ньому з'єднання двох природ, Фома вигукнув: «Господь мій, і Бог мій!» (Іоанна 20:28).

Апостол Павло говорить, що Христос &qlauo;ганьба для юдеїв, і глупота для поган» (1 послання до коринфян 1:23): вони не пізнали силу таїнства, тому що воно незбагненне для розуму, його «ніхто з володарів цього віку не пізнав; коли б бопізнали були, то не розп'яли б вони Господа слави!» (1 послання до коринфян 2:8).Якби Слово не вселилось у плоть, то плоть не посіла б з Ним на Божественному Престолі; якби для Бога було образливо увійти в утробу, яку Він створив, то й Ангели ображались би служінням людині.

Той, Хто за Своїм єством не підлягає стражданням, з милосердя до нас піддав Себе багатьом стражданням. Ми віримо, що Христос не через поступове сходження до Божественного єства зробився Богом, але, будучи Бог, за Своїм милосердям зробився Людиною. Ми не говоримо: «людина стала Богом»; але сповідуємо, що Бог втілився і став людиною. Рабу Свою обрав для Себе в Матір Той, Хто по суті Своїй не має матері, і Хто, будучи по Божественному провидінню на землі в образі людини, не має тут батька. Як один і той же є і без батька, і без матері, за словом Апостола (послання до Євреїв 7:3)? Якщо Він - лише людина, то Він не міг бути без матері: і справді, у Нього є Мати. Якщо Він - тільки Бог, то Він не без Батька: справді, у Нього є Батько. Він не має матері як Творець Бог, не має батька як Людина.

Врятувати людей не можна було простій людині, тому що кожна людина сама мала потребу в Спасителі: «всі бо, - говорить святий Павло, - згрішили, і позбавлені Божої слави» (Послання до римлян 3:23). Оскільки гріх віддав грішника владі диявола, а диявол прирік його до смерті, то стан наш зробився вкрай тяжким: не було ніякого способу позбавитися смерті. Присилалися лікарі, тобто пророки, але вони могли тільки ясніше вказати на немочі. Що вони робили? Коли бачили, що хвороба перевищує мистецтво людське, вони з Небес закликали Лікаря; один говорив: «Господи, нахили Своє небо, й зійди» (Псалом 144:5), другий волав: «Уздоров мене, Господи, і буду вздоровлений я» (Єремії 17:14); «Пробуди Свою силу, і прийди, щоб спасти нас» (Псалом 80:2). Інший: «Бо, чи ж справді вселиться Бог з людьми на землі» (3 Царів 8:27). « нехай попередить нас скоро Твоє милосердя, бо ми зовсім ослабли» (Псалом 78:8). Інші говорили: «Згинув побожний з землі, і нема поміж людьми правдивого» (Михея 7:2). «Поквапся спасти мене, Боже, Господи, поспішися ж на поміч мені». « Бо ще на умовлений час це видіння, і приспішає кінець, і не обмане. Якщо б протягнулось, чекай ти його, бо воно конче прийде, не спізниться» (Авакум 2:3). «Я блукаю, немов та овечка загублена, пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх заповідей» (Псалом 119:176). «Приходить наш Бог, і не буде мовчати» (Псалом 50:3). Тому Той, Хто за природою є Цар, не знехтував єства людського, поневоленого лютою владою диявола, милосердям Бог не дав бути людині завжди під владою диявола, повіки прийшов і дав на сплату Свою Кров; для спокути роду людського від смерті віддав Своє Тіло, яке прийняв від Діви, звільнив світ від клятви закону, знищивши смерть Своєю смертю. «Христос відкупив нас від прокляття Закону», - каже святий Павло (Галатам 3:13).

Так знай, що Викупитель наш не є проста людина, тому що весь рід людський поневолений гріху, але Він також і не Бог тільки, непричетний єства людського. Він мав тіло, бо якби Він не одягнувся в мене, то й не врятував би мене. Але, оселившись в утробу Діви, Він одягнувся в мене засудженого, і в тій утробі зробив чудову зміну: дав Духа і прийняв тіло, Один і Той же (перебуваючи) з Дівою і (народжуючись) від Діви. Отже, Хто ж Він, що з'явився нам? Пророк Давид вказує в цих словах: «Благословен, хто гряде у Господнє ім'я» (Псалом 117:26). Але ясніше скажи нам, пророк, Хто Він? Господь Бог воїнств, говорить пророк: «Господь Бог, і засяяв Він нам» (Псалом 118:27). «І Слово сталося тілом» (Іоанна 1:14): поєдналися два єства, і з'єднання зосталися незлитним.

Він прийшов спасти, але повинен був і постраждати. Як могло бути те й інше разом? Проста людина не могла врятувати, а Бог в одному тільки Своєму єстві не міг страждати. Яким же чином здійснилося те й інше? Так, що Він, Еммануїл, перебуваючи Богом, став і Людиною, і те, чим Він був, врятувало, - а те, чим Він став, страждало. Іудейське сонмище увінчало Його терням. Він носив терновий вінець, і зруйнував осуд на страждання від терня. Він Один і Той же був і в лоні Отця і в череві Діви; Один і Той же - на руках Матері й на крилах вітрів; Він, Якому поклонялися Ангели, в той же час сидів за столом разом із митниками. На Нього Серафими не сміли дивитися, і в той же час Пилат допитував Його. Він - Один і Той же, що Його бив по щоках раб і перед Яким тріпотіла вся тварь. Він прибитий був до Хреста і сидів на Престолі Слави, - покладався в труну і простягав небо як шкіру (Псалом 103:2),- зарахований був до мертвих та зруйнував пекло; тут, на землі, обмовляли на Нього, як на обманщика, - там, на Небі, віддавали Йому славу, як Всесвятому. Яке незбагненне таїнство! Бачу дива, і сповідую, що Він - Бог; бачу страждання, і не можу заперечувати, що Він - Людина. Еммануїл відкрив двері природи, як людина, і зберіг неушкодженими ключі дівоцтва, як Бог: вийшов з утроби так само, як увійшов через слух; однаково і народився і Зачавсь: безпристрасно ввійшов, без зотління вийшов, як про це говорить пророк Єзекиїль: «І вернув мене в напрямі брами зовнішньої святині, що обернена на схід, а вона замкнена. І сказав мені Господь: Брама ця буде замкнена, не буде відчинена, і ніхто не ввійде в неї, бо в неї ввійшов Господь, Бог Ізраїлів, і вона буде замкнена.» (Єзекиїля 44:1-2). Ось - ясна вказівка на Святу Діву і Богородицю Марію. Так припиниться всяке протиріччя, і Священне Писання просвітить наше розуміння, щоб нам отримати і Царство Небесне на віки віків. Амінь.

Благовіщення Пресвятої Богородиці