Пророк Амос

15 червня день пам’яті пророка Амоса - одного із 12 малих пророків, сучасника пророків Ісаї та Осії. Святий Амос (івр. עָמוֹס - «тягар») був сином пастуха із коліна Іудиного. Він жив у VIII сторіччі до народження Христа у місті Текоа (Фекоа), неподалік Єрусалиму, на кордоні великої Аравійської пустелі. Там він пас стада і живився зібраними плодами сикомори (Амоса 7:14), що, очевидно, вказує на його порівняно бідне становище, оскільки зазначений плід служив поживою переважно бідних людей. Підрізанням сикомор (рід фіг), яке прискорювало їх дозрівання, займалися зазвичай батраки. Таким чином, майбутній пророк проводив свої дні на самоті в пустелі і за роботою в приміських садах. Амос був начитаний у священних книгах, мав широкий кругозір; йому була добре знайома ситуація в Ізраїлі та сусідніх країнах. В цьому-то стані він і був покликаний Господом до пророчого служіння.

Покликання прийшло до нього раптово. Виступ Амоса на пророчі терени відносять до 810 року до Різдва Христового. Господь послав його до ізраїльтян об'явити Божу волю. Ізраїльський народ у той час зневажав Господа ідолопоклонством, тому Бог наказав Амосові пригрозити людям Божою карою. Після проголошення кар за гріхи милосердний Бог сказав ... Читати далі »

Жив якось цар, який часто розмірковував про вічність, але ніяк не міг зрозуміти її. Одного разу йому донесли, що якийсь хлопчик-пастух може давати дивно розумні відповіді на всі мудровані запитання.

Цар покликав хлопчика і запитав:

- Скажи мені, дитино моя, як довго триває одна мить у вічності?

Хлопчик подумав і відповів:

- В одній країні, пане, є діамантова гора, що має сім верст у ширину, сім верст в довжину і сім верст у висоту. До цієї горе один раз у сто років прилітає маленька пташка і точить об неї свій крихітний дзьоб. Коли пташка поточити своїм дзьобом всю цю гору, тоді і пройде одна мить у вічності.

Сьогодні, рівно через тиждень після свята Трійці, розпочинається Апостольский (по народному Петрів) піст. Раніше цей піст також називався постом П'ятидесятниці.

Протягом усього посту не допускається вживання м'ясних, молочних продуктів та яєць. Це не найсуворіший з періодів утримання, якщо порівнювати його з Великим і Успенським постами. По суботах та неділях дозволяється їсти рибу.

Піст святих апостолів сягає перших віків християнської віри. З IV століття про нього є свідчення святого Атанасія Великого і святого Амвросія Медіолянського, а з V ст. — святого Теодорета Кирського та Лева Великого. Ось що ми знаходимо в записах останнього: «Після тривалого свята П'ятидесятниці піст особливо необхідний, щоб подвигом його очистити нам думки і зробитися гідними дарів Святого Духа. За святкуванням, яке Дух Святий освятив Своїм зішестям, звичайно іде всенародний піст, благодійно встановлений для лікування душі і тіла, і тому він вимагає, щоб ми дотримувалися його з належним благоволінням. Бо ми не сумніваємося, що після того, як апостоли сповнилися обітованою Господом силою, і Дух Істини вселився в серця їх, між іншими таємницями небесного вчення, по наученню Втішителя, преподано також вчення і про духовну стриманість, щоб серця, очищаючись постом, робилися здібнішими до прийняття благодатних дарувань … Тому-то вчителі, котрі освітили прикладом і повчанням всіх чад Церкви, по ... Читати далі »

Зішестя Святого Духа

Згідно стародавньої християнської традиції, наступного дня після П’ятидесятниці або Дня Святої Трійці, який завжди відзначається в неділю, Православна Церква прославляє третю особу Святої Трійці - Святого Духа.

У понеділок після П’ятидесятниці відзначають свято Святого Духа. Це пов’язано з традицією Східної Церкви наступного дня після великого свята віддавати честь тим особам, що виконували головну роль у цьому святі. У день П’ятдесятниці святкують саму подію зішестя Святого Духа на апостолів, а в понеділок віддають особливу честь Святому Духові, як третій Божій Особі.

Святий Дух - Третя Особа (Іпостась) Святої Трійці, істинний Бог, єдиносущий і рівнославний Отцю і Сину. Як і всі Особи Святої Трійці, Святий Дух має властивості притаманні тільки Богу. Святий Дух рівний у Своєму Божественному достоїнстві Отцю і Сину. Святий Дух має єдину Божественну сутністю (природу) з Отцем і Сином. Як і всім Особам Святої Трійці, Святому Духу дається єдине і нероздільне поклоніння, тобто поклоняючись Святому Духу, християни поклоняються разом з Ним Отцю і Сину, постійно маючи на увазі Їх загальне Божество, єдину Божественну сутність.

Святий Дух єдиний з Отцем і Сином у всьому, тому Він і здійснює з Ними все, будучи самовладним, всесил ... Читати далі »

Зішестя Святого Духа

Сьогодні в п'ятдесятий день по Великодню - день Святої Трійці, день зішестя Святого Духа на святих апостолів, день народження Святої нашої Православної Церкви, яка протягом майже двох тисяч років рятує, освячує і творить всіх нас спадкоємцями Царства Небесного.

Після Воскресіння Господнього Його учні невпинно жили відчуттям свята. Протягом ще сорока днів Він з’являвся їм по одному та зібраним разом. На очах учнів, Господь вознісся над землею, як би засвідчуючи їх, що в останній день світу Він прийде на землю так само, як відійшов до Бога-Отця. Прощаючись з ними до часу, Він обіцяв послати їм Утішителя - Святого Духа, що виходить від Бога-Отця. Учні не знали, що це означає, але вірили, що все буде по слову Господньому. Як вогонь у вогнищі, підтримували вони в душах благодатний стан того дня, кожен день збираючись в одному будинку на Сіонській горі в Єрусалимі. У відокремленій світлиці вони молилися, читали Святе Письмо. Так збувалося і ще одне з древніх пророцтв: «Від Сіону вийде закон і слово Господнє з Єрусалиму» (Книга пророка Михея 4:2). Так виник перший християнський храм.

У п'ятдесятий день після Старозавітного Великодня з'явився Господь до Мойсея на Синайській горі, давши йому через Святі Заповіді Свою Волю, і обіцян ... Читати далі »

Вознесіння Господнє

Свято Господнього Вознесіння відзначають на сороковий день від Пасхи, завжди у четвер. Вознесіння Ісуса Христа, Сина Божого, у воскреслому тілі на Небо означає прославлення людської природи, що входить у повноту слави Божої. Святий Іоан Золотоустий говорить у свої проповіді: «Сьогодні людський рід совершенно примирений з Богом. Зникла давня боротьба й ворожнеча. Ми, що були недостойні жити й на землі, - вознесені на небо. Сьогодні стаємо наслідниками небесного царства, ми, що не вартуємо й земного, виходимо на небо й унасліджуємо престіл Царя і Господа. А людська природа, від якої херувим боронив рай, піднесена тепер понад усякого херувима».

У Символі віри християни сповідують, що Ісус Христос на Небі сидить «праворуч Отця». Цей вираз треба розуміти не буквально, бо Бог Отець не є обмеженою істотою, поруч із ким можна сісти по той чи інший бік. Вираз «сісти праворуч когось» означає «стати його правою рукою», тобто набути всю повноту сили та влади. Цим підкреслюється, що Син Божий Ісус Христос цілком рівний Богу Отцю.

У православному богослов’ї підкреслюється, що Син Божий прийняв людське єство «незмінно» та «нерозлучно». Це означає, що Бог став людиною раз і назавжди. Воплотившись одного разу від Діви Марії, Він ніколи не «розвоплотиться».

Втілений Бог — Ісус Христос — завжди близький до кожного з нас. У піснеспівах свята говориться про те, що вознесений на Небо Син Божий не покинув нас, а перебуває незмінно поруч.

Професор в університеті поставив своїм студентам таке питання: «Все, що існує, створено Богом?». Один студент сміливо відповів: «Так, створено Богом». «Бог створив все?» - Перезапитав професор. «Так», - відповів студент. Професор тоді запитав: «Якщо Бог створив все, значить, Бог створив зло, оскільки воно існує. Правильно? І згідно з принципом, що наші справи визначають нас самих, значить, Бог є зло».

Студент притих, почувши таку відповідь. Професор був дуже задоволений собою. На його думку, він ще раз довів, що віра в Бога - це міф.

Ще один студент підняв руку і сказав: «Можу я задати вам питання?». «Звичайно», - відповів професор. Студент піднявся і запитав: «Професоре, а холод існує?». «Що за питання? Звичайно, існує. Тобі ніколи не було холодно?»

Апостол Яків Заведеєв

Сьогодні, 13 травня, Свята Православна Церква вшановує пам’ять апостола Якова Заведеєва. Святий апостол Яків був сином рибалки Зеведея та Соломії, доньки Йосифа Обручника, старшим братом святого Іоанна Богослова. Разом з молодшим братом Яків допомагав батькові в його промислі. Під час заняття рибним ловом вони обидва були покликані Господом. Проходячи біля озера Галілейського, Христос побачив рибалок, які займаються своєю справою. В човні одного з них, Симона-Петра, Господь здійснив чудо: у закинуті сіті зловилась велика кількість риби, тоді як цілу ніч перед цим рибалки даремно трудилися. Після цього Господь велів Петру та Андрію слідувати за Ним. Побачивши неподалік інших двох братів, Якова та Іоанна, в човні разом з Зеведеєм, їхнім батьком, Господь закликав і їх обох. Вони, залишивши батька свого Зеведея в човні з працівниками, одразу ж пішли за Христом (Луки 5:4-11; Марка 1:16-20; Матвія 4:18-22). З цього часу обидва брати вже не відлучалися від Господа. Обидва вони були прилічені до лику 12 апостолів. При обранні до числа апостолів Яків та Іван, як більш всіх пройняті палкою ревністю, одержали від Господа найменування «Воанергес», що означає «сини грому» (Марка 3:17). Святі брати з полум'яною ревністю любили Господа. Це одного разу особливо різко виявилося так, що навіть викликало докір з боку Господа. Христос йшов до Єрусалиму. Прямий, найближчий шлях лежав через Самарію. Але в першому ж самарянському селищі не захотіли прийняти Христа. Ревна любов Якова та Іоанна до Вчителя свого не винесла такої образи Христу. «Господи! - Вигукнули вони. - Хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і знищив їх, як це зробив і Ілля?..» Але Господь з докором зупинив їх (Луки 9:51-56).

Було в Якові браті його щось, що дозволило Христу виділити їх серед інших апостолів. Тільки цих братів, та ще Петра, Христос робить учасниками найбільш таємничих моментів Свого служіння. Їм трьом, Христос відкривав Свої божественні таємниці. Так, коли захотів Він явити славу Свого Божества на Фаворі, взяв із Собою тільки Петра, Якова та Іоанна (Матвія 17:1-13; Луки 9:28-36; Марка 9:2-13). Вони ж троє були присутні в саду Гефсиманському, коли Господь, в душевних стражданнях, молився до Бога Отця (Марка 14:32-42; Матвія 26:36-46).

Святий Юрій Змієборець

6 травня Православна Церква вшановує пам'ять святого великомученика Георгія Переможця (Юрія Змієборця).

Святий Георгій, Георгій Переможець, Святий Юр, Юрій Змієборець — святий, мученик і воїн, патрон візантійських імператорів, а пізніше і українських князів, зокрема князів Коріятовичів. Святий Георгій є однією з найвідоміших постатей в християнському світі, його історія надихала митців протягом століть.

Він народився у III столітті в Кападокії, яка входила в склад Римської імперії і був сином хлібороба. Та і саме ім’я Георгій з грецької (Άγιος Γεώργιος) означало «хлібороб». В українській мові це грецьке ім’я частіше вживається в іншій формі – Юрій.

Народився він у місті Бейрут (в давнину - Беліт), біля підніжжя Ліванських гір. Як і святий Василій Великий і святий Григорій Богослов, він виріс у християнській родині - його батько прийняв мученицьку смерть за Христа, а мати, переселившись до Палестини, виховала сина у благочесті та християнському смиренні. Молодий Юрій поступив на службу до римського війська і за свою хоробрість та відвагу у битвах був відзначений імператором Диоклітіаном (284 - 305) і прийнятий до його охорони як один із старших воєначальників.

Займаючи висок ... Читати далі »

Жони-мироносиці

У другу неділю після Великодня Свята Православна Церква святкує пам'ять святих жон-мироносиць - Пресвятої Діви Марії, Марії Магдалина, Марії матері Іакова, Саломії, Іоанни, Марії Клеопової, Сусанни та інших, а також праведних Йосифа Арімафейського і Нікодима.

Крім дванадцяти і семидесяти учнів за Христом ходили та Йому вірно служили багато жінок, котрі навчалися у Нього вірі та святому життю, допомагали Йому в проповіді про Царство Боже.

Мироносиці - це ті самі жінки, які з любові до Спасителя Іісуса Христа приймали Його у своїх будинках, а пізніше послідували за Ним до місця розп'яття на Голгофу. Вони були свідками Хресних страждань Христа. Це вони затемна поспішили до Гробу Господнього, щоб помазати тіло Господа миром, по звичаю іудеїв. Це вони, жони-мироносиці, першими дізналися, що Христос воскрес. Уперше після Своєї Хресної смерті Спаситель з'явився жінці - Марії Магдалині.

Кожна жінка Землі є мироносицею по життю - несе миро для світу, своїй сім'ї, домівці, вона народжує дітей, є опорою чоловікові. Православ'я звеличує жінку-матір, жінку усіх станів і народностей.

Свята Православна Церква відзначає цей день як свято всіх жінок-християнок, відзначає їх особливу і важливу роль в сім'ї і суспільстві, укріплює їх в їхньому с ... Читати далі »