Апостол Яків Заведеєв

Апостол Яків Заведеєв

Сьогодні, 13 травня, Свята Православна Церква вшановує пам’ять апостола Якова Заведеєва. Святий апостол Яків був сином рибалки Зеведея та Соломії, доньки Йосифа Обручника, старшим братом святого Іоанна Богослова. Разом з молодшим братом Яків допомагав батькові в його промислі. Під час заняття рибним ловом вони обидва були покликані Господом. Проходячи біля озера Галілейського, Христос побачив рибалок, які займаються своєю справою. В човні одного з них, Симона-Петра, Господь здійснив чудо: у закинуті сіті зловилась велика кількість риби, тоді як цілу ніч перед цим рибалки даремно трудилися. Після цього Господь велів Петру та Андрію слідувати за Ним. Побачивши неподалік інших двох братів, Якова та Іоанна, в човні разом з Зеведеєм, їхнім батьком, Господь закликав і їх обох. Вони, залишивши батька свого Зеведея в човні з працівниками, одразу ж пішли за Христом (Луки 5:4-11; Марка 1:16-20; Матвія 4:18-22). З цього часу обидва брати вже не відлучалися від Господа. Обидва вони були прилічені до лику 12 апостолів. При обранні до числа апостолів Яків та Іван, як більш всіх пройняті палкою ревністю, одержали від Господа найменування «Воанергес», що означає «сини грому» (Марка 3:17). Святі брати з полум'яною ревністю любили Господа. Це одного разу особливо різко виявилося так, що навіть викликало докір з боку Господа. Христос йшов до Єрусалиму. Прямий, найближчий шлях лежав через Самарію. Але в першому ж самарянському селищі не захотіли прийняти Христа. Ревна любов Якова та Іоанна до Вчителя свого не винесла такої образи Христу. «Господи! - Вигукнули вони. - Хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і знищив їх, як це зробив і Ілля?..» Але Господь з докором зупинив їх (Луки 9:51-56).

Було в Якові браті його щось, що дозволило Христу виділити їх серед інших апостолів. Тільки цих братів, та ще Петра, Христос робить учасниками найбільш таємничих моментів Свого служіння. Їм трьом, Христос відкривав Свої божественні таємниці. Так, коли захотів Він явити славу Свого Божества на Фаворі, взяв із Собою тільки Петра, Якова та Іоанна (Матвія 17:1-13; Луки 9:28-36; Марка 9:2-13). Вони ж троє були присутні в саду Гефсиманському, коли Господь, в душевних стражданнях, молився до Бога Отця (Марка 14:32-42; Матвія 26:36-46).

Євангелія зберегли ще один, по виду курйозний, момент, пов'язаний з ім'ям братів. «Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих із синами своїми і, вклоняючись, просила від Нього чогось. Він сказав їй: чого ти хочеш? Вона говорить Йому: скажи, щоб ці два сини мої сіли в Тебе один з правого боку, а другий з лівого у Царстві Твоїм. Ісус сказав у відповідь: не знаєте, чого просите ... » (Матвія 20:20-22). Сини Зеведеєві - це Іоанн та Яків. Значить, були підстави просити для них особливі місця в Царстві Божому, раз мати з наївною простотою звернулася з таким проханням до Христа.

Після зішестя Святого Духа на апостолів в день П'ятидесятниці святий апостол Яків проповідував Євангеліє в різних країнах, і між іншим, за свідченням деяких, в Іспанії. Коли потім він повернувся в Єрусалим, то був страшний, як грім небесний, для невіруючих юдеїв. Святий Яків виправдав своєю діяльністю назву «сина грому», дане йому Господом при обранні в апостоли. Нічого не боячись, сміливо і відкрито Яків проповідував про Христа, що Він - істинний Месія, Спаситель світу. Він обеззброював Божественним писанням фарисеїв і книжників у спорах з ними і разом суворо викривав і докоряв їм за невіру та твердосердя.

Юдеї були не в змозі протистояти апостольським словом і за гроші найняли філософа-волхва Гермогена, щоб той вступив в диспут з апостолом і спростував його доводи про Христа, як про Месію. Волхв послав до святого апостола свого учня Філіта, але той увірував в Господа Ісуса Христа. Незабаром і сам Гермоген переконався в силі Божій, спалив свої магічні книги, прийняв святе Хрещення і став ревним служителем Христовим.

Собор Святого Якова
місто Сантьяго-де-Компостела

Бачачи силу чудес і вчення св. апостола Якова, невіруючі іудеї розгорілися жахливою злобою на християн. Вони переконали царя Ірода Агріппу (40-44 рр.). Схопити апостола Якова та засудити його на смерть. Святий Яків, спокійно вислухавши смертний вирок, продовжував свідчити про Христа. Один з донощиків на апостола по імені Йосія був вражений мужністю святого Якова. Він повірив у істину слів про пришестя Христа Месії. Коли апостола повели на страту, Йосія упав до його ніг, покаявся в своєму гріху і благав про прощення. Апостол обійняв, поцілував його і сказав: «Мир тобі і прощення». Йосія сповідав всенародно віру в Христа і йому було відтято голову разом зі святим Яковом в Єрусалимі. Про смерть апостола повідомляється в Діяннях 12:1-2.

Після усікновення голови святого Якова учні його взяли його чесне тіло і віднесли, за одкровенням Божим, в Іспанію, у місто Сантьяго-де-Компостела, де і досі відбуваються чудеса та зцілення від мощей святого апостола, котрі до сих пір знаходяться в кафедральному соборі святого Якова.

Перший апостол - мученик Церкви, чия пролита кров стає свідченням ворожнечі зла проти Церкви і Істини. Але, як через півтора століття скаже Тертуліан, «кров мучеників - насіння християнства». Віра, яка більша і прекрасніша, ніж жага земного життя, все більше і більше поширювалася по землі і є шляхом до пізнання Істини.