Апостол і євангеліст Матвій

Апостол і євангеліст Матвій

За часів Христа Іудея була римською провінцією. Як і всі завойовані області, вона була обкладена податком на користь Риму. Для збору цієї податі засновані були особливі посади митарів.

Іудеї з ненавистю зносили своє поневолення і з незадоволенням платили податі римлянам. Ненависть цю перенесли вони і на збирачів податей, тому що бачили в них знаряддя чужоземної, язичницької влади. З митарів не вимагалося суворої відповідальності, і вони часто дозволяли собі всякі зловживання та утиски, щоб самим збагатитися.

За народними поняттями, ім'я митаря означало людину без почуттів, жорстокосердну, здатну до всякої злої справи. Більшість вважала оскверненням мати будь-які відносини з митниками, як явними грішниками, входити в їх будинки, разом з ними пити та їсти.

Матвій жив в Галілейському місті Капернаумі, що лежав на північно-західному березі Галілейського моря. Він був людиною не бідною: мав власний будинок та достаток, якому, мабуть, був зобов'язаний своєю посадою митаря.

Співвітчизники цуралися Матвія, як і всіх йому подібних. Але Господь зупинив на ньому, всіма зневажуваному, Свій божественний погляд. Митар, звичайно, мав не один випадок слухати вчення Христа в Капернаумі, де, за словом Самого Господа, Його чуда відбувалися в такому достатку, що «коли б у Содомі були відбулися ті чуда, то лишився б він був по сьогоднішній день» (Мф. 11:23). Господь бачив і знав старанність митаря та його готовність до віри.

Апостол і євангеліст Матвій

І ось одного разу Господь вийшов з галасливого Капернаума і попрямував до моря, супроводжуваний народом. Там, на березі Галілейського моря, Матвій мав митницю, місце для збору мит. Ісус порівнявся з митницею. Очі Господа зупинилися на Матвії, що сидів за такою непривабливою справою. «Йди за Мною», - сказав Він раптом. Почувши ці слова Господа не тілесним тільки слухом, але і серцевими очима, митник негайно ж встав з місця, і, залишивши все, пішов за Христом. Матвій не роздумував, не дивувався, що Великий Вчитель і Чудотворець кличе його, нікчемного митаря; він усім серцем послухався слів Його, і беззаперечно пішов за Христом.

У подяку за милостиве ставлення до нього Господа, Матвій приготував у своїм домі щедре частування і просив Христа разом з учнями прийти до нього. Запросив Матвій і багатьох побратимів по званню, митарів, та інших своїх близьких і знайомих. Господь, бачачи любов Матвія і знаючи, що приклад його міг служити підбадьоренням для інших, не зрікся від запрошення. Він, милосердно, допустив бути з Собою за одним столом митарів і грішників, щоб Своєю поблажливістю і божественним словом залучати їх до покаяння і спасіння.

Але іудейські вчителі, книжники та фарисеї, не хотіли бачити у цьому високу справу милосердя і спокусились. Вони почали нарікати і голосно виявляти своє незадоволення учням Христа: «Чому то Вчитель ваш їсть із митниками та із грішниками?» Христос почув бридливі слова. «Не здорові потребують лікаря, але хворі, - відповів Він вчителям народним, - підіть, навчіться, що то є: Милости хочу, а не жертви. Бо Я прийшов кликати не праведників, але грішників до покаяння». (Мф. 9:9-17).

Апостол і євангеліст Матвій

Матвій своїм прикладом показав істину слів небесного Гостя. Ніхто з фарисеїв, цих уявних праведників, не прислухався до вчення Господа. Матвій же, митник, людина, на загальну думку, грішна, став його вірним учнем. Залишивши всі свої надбання, Матвій пішов за Христом і з цього часу вже не відлучався від Нього. Незабаром його долучили до лику дванадцяти обраних апостолів. Разом з іншими учнями Господа Матвій супроводжував Його у подорожах по Галілеї та Іудеї, бачив незліченні чудеса, ходив з проповіддю до овець загинулих дому Ізраїлевого, був свідком страждань і смерті Спасителя, та славного Його вознесіння на небо.

Після вознесіння Господнього і зішестя Святого Духа на апостолів, святий Матвій спочатку залишався в Палестині, разом з іншими Апостолами проповідуючи Євангеліє в Єрусалимі та його околицях. Але ось настав час розійтися апостолам з Єрусалиму по різним народам, щоб навернути їх до віри Христової. Перед від'їздом Апостола з Єрусалиму, Єрусалимські християни з юдеїв просили його залишити їм письмово справи і вчення Ісуса Христа. На виконання цього прохання явили свою згоду і інші Апостоли, які на той час перебували в Єрусалимі. І святий Матвій, виконуючи спільне бажання, написав Євангеліє, через 8 років після Вознесіння Христового (близько 41 р. по Р. Хр.).