Собор Архистратига Божого Михаїла та інших Небесних Сил безтілесних
Святкування Собору Архистратига Божого Михаїла та інших Небесних Сил безтілесних встановлено на початку IV століття на Помісному Соборі Лаодикійському, котрий проходив за кілька років до Першого Вселенського Собору.
Ще в Старому Завіті, коли люди, відступивши від Бога, Творця свого, стали поклонятися творінням Божим та творінню рук своїх, роблячи ідолів за подобою видимої тварі, «що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею» (Вих. 20:4), приносячи жертви сонцю, місяцю та зіркам, в яких, на їхню думку, перебувала жива душа, - в той час люди поклонялися і приносили жертви й ангелам, про що сказано в книзі Царств: «палили кадила Баалові, сонцеві, місяцеві, планетам і всьому військові небесному» (4 Цар. 23:5), тобто ангелам, бо вони суть воїнство небесне, за сказаним в Євангелії: «І ось раптом з'явилася з Анголом сила велика небесного війська» (Лк. 2:13). Таке неправильне шанування ангелів було значно поширене за часів святих апостолів. Святий апостол Павло про таке неправильне шанування так говорить: «Нехай вас не зводить ніхто удаваною покорою та службою Анголам, вдаючися до того, чого не бачив, нерозважно надимаючись своїм тілесним розумом, а не тримачись Голови, від Якої все тіло» (Кол. 2:18-19), тобто, не тримаючись Христа. Бо були в той час деякі єретики, котрі здавалися з виду смиренними і з гордістю думали своєю стриманістю і чистим житієм наслідувати ангелам. Вони вчили творити поклоніння ангелам таке ж, як і Самому Богу.
Завжди цікавили такі питання (воно і буде уточненням відмінностей): Приклад 1 - я один в родині виявився достойним вічного життя а решта (чи навіть більша частина) моїх близьких і родичів не прагнули до цього і не змогли його досягти. Тоді питання - хіба це буде те ж життя що і в земному існуванні? навіщо воно мені, якщо я не буду м
Все вроді б то так і можна провести паралель між народженням немовля і закінченням існування або смертю внутріутробного плоду. Але мені здається у випадку з немовлятами повірити їм набагато легше що є щось поза їх світом, адже навколо них реальна перешкода яку вони навіть можуть торкатись. А в випадку з людиною і її народженням після смерті, то такої перешкоди яку можна було б відчути немає тому і
Дуже тонко підмічено на рахунок мами ось це:"Вона скрізь навколо нас, ми в ній перебуваємо і завдяки їй рухаємось і живемо. Без неї ми просто не можемо існувати" Дійсно перегукується з канонами релігії і віри що Бог всюди навколо.
Я з тобою цілком погоджуюсь. Адже «Христос помер за всіх, щоб ті, хто живе, вже не для себе жили, але для померлого за них і воскреслого … Отже, хто в Христі, той нове створіння; давнє минуло, тепер усе нове» (2 послання до Коринф’ян 5:15,17). Як наслідок - «Хто увірує і охреститься, буде спасений, а хто не увірує, буде осуджений» (Марка 16:16) і це абсолютно не залежить від якихось вроджених
Порівняння з метеликом також не дуже логічне як на мене. У комашки п'ять стадій розвитку кожну з яких можна описати і "пощупати", є впевненість і наукові доведення що так і буде, а в випадку з починаючи третього життя? Усе покладається лише на вірі що так і є - тобто знову прийшли до вихідної точки чи є взагалі щось після фізичної смерті і навіть якщо є, то помоєму цей індивід у трет
Взагалі то п'ять життів якось взагалі не по християнськи, якась реінкарнація спадає надумку, хоча далі читаючи зрозумів що мається на увазф дещо інше. Дуже заінтригувало коли читав, що розвиток зародка в утробі це перше життя. І реальне народження виходить що є логічним продовженням закінчення цього життя. Але ж виходить що Адам і Єва не мали цього першого життя, як в принципі і третьог