Вхід Господній у Єрусалим

Божу місію на землі Господь наш Ісус Христос завершив двома величними актами, якими є воскресення Лазаря і тріюмфальний в'їзд до Єрусалима. Ці дві події, свідками яких було багато людей, переконливо свідчили про Христове месіянське посланництво та Його божественність. Тріюмф тих двох світлих подій відчинив також браму до останнього акту драми Христового життя — Його мук і смерти.

Від перших віків християнства Східна Церква святкує пам'ять Христового в'їзду до Єрусалима в неділю перед Його світлим Воскресенням. Квітна неділя з давніх-давен вважалася великим Господнім празником і належить до 12 найбільших празників нашого церковного року. Вона має також деякі особливі звичаї, яких не мають инші празники. Для кращого розуміння цього празника глянемо на його історію, духовне значення та звичаї, пов'язані з ним.

Всі чотири євангелісти оповідають про Вході Ісуса Христа в Єрусалим за кілька днів до хресних страждань Його. Коли після чудесного воскресіння Лазаря Ісус Христос за шість днів до Пасхи зібрався для святкування її йти в Єрусалим, то багато з народу з радісним почуттям пішли за Ісусом, готові супроводжувати Його з урочистістю, з якою в давні часи на Сході супроводжували царів. Первосвященики ж юдейські, обу ... Читати далі »

Благовіщення Пресвятої Богородиці

Одне з Великих Богородичних свят християнської церкви, що припадає на 7 квітня присвячене спогаду про сповіщення Архангелом Гавриїлом Діві Марії таємниці втілення від Неї Бога Слова. День Благовіщення - одне з 12 головних (двунадесятих) свят у православному календарі.

З трьох і до чотирнадцяти років Пресвята Діва виховувалася в храмі, а потім, за законом, повинна була залишити храм, як повнолітня, і або повертатися до батьків, або вийти заміж. Священики хотіли видати її заміж, але Марія оголосила їм про свою обіцянку Богові - залишитися назавжди Дівою. Тоді священики заручили її далекому родичу, вісімдесятирічному старцю Йосипу, щоб він піклувався про неї і охороняв її дівство. Живучи в Галілейському місті Назареті, в будинку Йосипа, Пресвята Діва Марія вела таке ж скромне і відокремлене життя, як і при храмі.

Через чотири місяці по зарученні, Ангел явився Марії, коли Вона читала Священне Писання і, ввійшовши до неї, сказав: «радуйся благодатна! (тобто сповнена благодаті Божої - дарів Святого Духа). Господь з Тобою! Благословенна ти між жінками». Архангел Гавриїл сповістив Їй, що Вона знайшла найбільшу благодать у Бога - бути Матір'ю Сина Божого.

Церковне Передання говорить, що в той момент, к ... Читати далі »

Віднайдення голови
Іоанна Предтечі

9 березня Православна Церква відзначає перше і друге віднайдення голови Іоанна Предтечі. З церковної історії відомо про три віднайдення голови святого Іоанна Предтечі. Перше відбулося в IV столітті, друге - у V столітті, а третє - в IX столітті. Ці події відзначені святковими датами в святцях: 9 березня - перше і друге віднайдння, а 7 червня - третє віднайдення.

Святий Іоанн Хреститель (Предтеча) або «посланець» Христа, який передбачив його прихід, самий шанований святий після Діви Марії, був обезголовлений через підступи іудейської царівни Іродіади та її дочки Соломії.

Після того як Іоанн Предтеча хрестив Ісуса, він був кинутий у темницю Іродом Антипою, правителем Галілеї, оскільки викривав Ірода у співжитті з Іродіадою - дружиною свого брата, та ще при живій законній дружині.

Якось прийшла дочка Іродіади Саломія та й танцювала на бенкеті Ірода, чим викликала захоплення гостей. Захмелівши, Ірод присягнув виконати будь-яке її бажання. І вона, за порадою матері, негайно зажадала подати на блюді голову Іоанна. Ірода миттю полонив сум, адже він і сам вважав Іоанна Хрестителя пророком і прислухався до нього. Знав він, що і народ любив Предтечу. Але гордість не доз ... Читати далі »

Вигнання Адама і Єви з раю

Остання неділя перед початком Великого посту іменується Церквою Неділею Сиропусною, оскільки саме сьогодні закінчується споживання молочних продуктів.

Перед початком посту Церква нагадує нам про вигнання Адама і Єви з раю за гріхопадіння. Втрата ними безневинного блаженного стану гідна сліз і покаяння. Горе, в яке скинуло людство пристрасть себелюбства і гордості є нагадуванням того, наскільки є важливими в справі благочестя і спасіння піст та інші справи самопожертви, і якими є небезпечні плотські гріховні задоволення.

Глибоко повчальною згадка про втрачене райське блаженство для нас саме сьогодні є тому, що перед Великим Постом дуже корисно замислитись нам про те, що саме неутримання першого посту позбавило людей райського блаженства, ввівши у наше буття гріх, а гріхом смерть і скорботи. Закрилися двері райські, наша Небесна вітчизна залишилася десь далеко і, як ізгої, ми тужимо по тій радості, про яку усі ізгої землі думають, згадуючи свою втрачену батьківщину, як про щось світле, чисте, далеке.

Сьогодні ми згадуємо про плач Адама, який на протязі тисячоліть підноситься до неба у лиці нас та наших предків, плач про повернення у лоно Божої любові, Божої радості, Божої дружби, яких ми самі себе позбавили, втративши чуйність сер ... Читати далі »

Страшний суд

Коли Син Людський у славі Своїй прийде з усіма ангелами Своїми, Він сяде на троні Своєму величному. І тоді зберуться перед Ним усі народи, і Він розділить людей, як пастух відділяє овець від кіз у стаді своєму. Він збере овець праворуч від себе, а кіз - ліворуч. І тоді Цар промовить до тих, хто праворуч: «Прийдіть, благословенні Отцем Моїм і успадкуйте Царство, призначене вам від дня створення світу. Це вам нагорода, бо голодного Мене ви нагодували, а спраглого напоїли. Перехожому Мені дали притулок, нагого вдягнули, хворого доглядали, а коли Я був у в'язниці, ви прийшли провідати Мене». І тоді праведні запитають у відповідь: «Господи, коли це ми бачили Тебе голодним і нагодували, а спраглого напоїли? Коли це було, щоб ми перехожому Тобі дали притулок, а нагого вдягнули? Коли ми бачили Тебе недужим, і коли це Ми приходили до тебе у в'язницю?» Тоді Цар відповість їм: «Істинно кажу вам: все, що ви робили для когось із найменших братів Моїх, ви це робили для Мене». Тоді скаже Цар до тих, хто буде ліворуч від Нього: «Геть від Мене, ви, прокляті, геть у вогонь вічний, що приготований дияволові та його ангелам. Це вам покарання за те, що голодного Мене ви не нагодували, а спраглого не напоїли. Перехожому Мені не дали притулку, а нагому не дали ніякої одежини. Коли ж Я був хворий і у в'язниці, ви не подбали про Мене». І тоді вони у відповідь скажуть: «Господи, коли таке було, щоб ми Тебе бачили голодним чи спраглим, перехожим мандрівником чи нагим, хворим чи ув'язненим - і не допомогли Тобі?» А Він їм на те: «Істинно кажу вам: щоразу, коли ви відмовляли в допомозі одному з братів Моїх найменших, ви відмовляли й Мені». І приймуть тоді всі неправедні вічну кару, а праведні - вічне життя.

Євангеліє від Матвія 25:31-45

Уставом Православної Церкви встановлені особливі вселенські загальні дні поминання спочилих християн. Одним із таких днів є М’ясопусна батьківська поминальна субота, яка завжди припадає на передодні третьої підготовчої неділі до Великого посту. Поминання в цей день визначено стародавнім церковним звичаєм.

Християни всіх часів і народів завжди молилися за своїх померлих. Про це ясно свідчать древні Літургії. Так, наприклад, в Літургії св. ап. Якова є молитви за померлих, які перейшли і в Літургію св. Івана Золотоуста і св. Василія Великого. У зв’язку з тим, що багато хто помирав раптово під час мандрівки, в бурхливих потоках, проваллях, від хвороб і голоду, від пожежі, на війні, від холоду або з будь-якої іншої причини, вони, так само як жебраки й убогі, не були поховані за чином Православної церкви. З цієї причини Святі Отці і вчителі Церкви, постановили здійснювати спільну пам’ять всіх покійних, прийнявши це від святих апостолів. У цей день належало помолитися і за тих, хто з якоїсь причини не отримав встановленого поминання, бо знали, що це приносить їм велику користь на небесах. Так, з Божою допомогою, Церква здійснює пам’ять одночасно всіх душ (покійних). Також слід відзначити, що оскільки після суботи (м’ясопусної) буде згадуватися Друге Христове Пришестя, то доцільно сотво ... Читати далі »

Різдвяні  свята завершуються празником Господнього Стрітення, що його святкуємо 15 лютого, сорокового дня по Христовому Різдві. Цей празник своїм змістом тісно зв'язаний з Христовим Різдвом, бо як у Різдві, так і тут Христос при своїм пожертвуванні у святині об'являє нам Своє божество. Від зустрічі Божої Дитини і Його Пресвятої Матері з праведним Симеоном і сам празник дістав у Східній Церкві назву Стрітення.

У свято Стрітення Господнього Церква згадує важливу подію в земному житті Господа нашого Ісуса Христа, яку записав святий Євангелист Лука (Лк. 2:22-40).

За законом Мойсея (Лев. 12) жінці, яка народила немовля чоловічої статі, протягом 40 днів було заборонено входити до храму Божого. Після цього терміну мати приходила до храму з немовлям, щоб принести Господу вдячну і очисну жертву.

Пресвята Діва, Матір Божа, не мала потреби в очищенні, бо освятилася Христовим Різдвом, але по глибокому смиренню Вона підкорилася і виконала припис закону.

До євангельського оповідання про Господнє стрітення церковне передання додає, що священик Захарія, який був тоді у храмі, ввівши до святині Пречисту Діву Марію з Ісусом, поставив її не там, де, звичайно, стояли жінки, які приходили очиститись, а на місці, призначеному для дівиць, куди жінки не могли входити. Це викликало обурення книжникі ... Читати далі »

Один чоловік прийшов до перукарні, щоб його, як звичайно, підстригли та поголили. Він розговорився з перукарем, котрий обслуговував його. Говорили про різне, аж раптом, розмова зайшла про Бога. Перукар сказав:

- Що б ви мені не казали, а я не вірю, що Бог є.

- Чому? - Запитав клієнт.

- Ну адже це ж і так ясно. Достатньо вийти на вулицю, щоб переконатися, що Бога немає. От скажіть, якщо Бог існує, звідки стільки хворих людей? Звідки безпритульні діти? Якщо б він дійсно існував, не було б ні страждань, ні болю. Важко уявити собі люблячого Бога, який допускає все це.

Святе Богоявлення.
Хрещення Господа Бога
і Спаса нашого Ісуса Христа.

Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення в річці Йордан. Вийшов на берег, а з небес почувся голос Бога-Батька, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба (Євангеліє від Матвія 3:13-17; Євангеліє від Марка 1:9-11; Євангеліє від Луки 3:21-22). Звідси ще одна назва – Богоявлення. Православні та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з'явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий. Богоявлення відбулося при хрещенні Спасителя і це свідчило, що Він відкрито і всенародно розпочав своє служіння для спасіння світу. Адже до цього Христос був невідомий народові. Богоявлення також засвідчило початок утвердження Нового Завіту.

Початок вшанування Богоявлення відноситься до апостольських часів. Про ньогоз гадується в Апостольських постановах. Від II століття збереглося свідоцтвосвятителя Климента Олександрійського про святкування Хрещення Господнього.

Свята Церква в святі Хрещення Господнього стверджує нашу віру в найвищу, незбагненну розумом таємницю Трьох Іпостась Єдиного Бога ... Читати далі »