Неділя сиропусна. Згадування Адамового вигнання. Прощена неділя.

Вигнання Адама і Єви з раю

Остання неділя перед початком Великого посту іменується Церквою Неділею Сиропусною, оскільки саме сьогодні закінчується споживання молочних продуктів.

Перед початком посту Церква нагадує нам про вигнання Адама і Єви з раю за гріхопадіння. Втрата ними безневинного блаженного стану гідна сліз і покаяння. Горе, в яке скинуло людство пристрасть себелюбства і гордості є нагадуванням того, наскільки є важливими в справі благочестя і спасіння піст та інші справи самопожертви, і якими є небезпечні плотські гріховні задоволення.

Глибоко повчальною згадка про втрачене райське блаженство для нас саме сьогодні є тому, що перед Великим Постом дуже корисно замислитись нам про те, що саме неутримання першого посту позбавило людей райського блаженства, ввівши у наше буття гріх, а гріхом смерть і скорботи. Закрилися двері райські, наша Небесна вітчизна залишилася десь далеко і, як ізгої, ми тужимо по тій радості, про яку усі ізгої землі думають, згадуючи свою втрачену батьківщину, як про щось світле, чисте, далеке.

Сьогодні ми згадуємо про плач Адама, який на протязі тисячоліть підноситься до неба у лиці нас та наших предків, плач про повернення у лоно Божої любові, Божої радості, Божої дружби, яких ми самі себе позбавили, втративши чуйність серця та вже не відчуваючи Божої присутності Бога у житті кожного з нас. І ось сьогодні, на початку Великого Посту, ми знову згадуємо про своє сирітство, про втрачене райське блаженство і знову збираємося у подорож, щоб духом запалитися, серцем очиститися, розумом просвітитися і повернутися до Батька Небесного, подібно змученим рабством у чужій країні євреям, які пустилися у 40-річну подорож пустелею заради свободи.

Істинний піст полягає в нелицемірному і щирому дотриманні церковних правил посту не перед очима ближніх, а перед очима Бога Серцезнавця, не тільки в тому, щоб не їсти заборонену їжу, а й в духовному вдосконаленні своєї особистості, очищенні своєї душі від усякого гріха, і наближенні її до Господа. Піст, за словами Євангелія є найбільш зручним часом для здобування духовних скарбів. Він вчить нас стриманості. В піст ми привчаємося стримуватися від примхи плоті, яка завжди прагне бути головною над духом, пригнічує всі духовні прагнення. Як писав святитель Лука Кримський (Войно-Ясенецький): «Плоть не веде нас до добра, вона є джерелом більшості гріхів і спокус. В догоджанні плоті – сущність більшості гріхів. І якщо осмисливши це, ми змушуємо нашу плоть постити, якщо позбавляємо її смачних чисельних страв, примушуємо задовольнятися найменшим, то цим ми отримуємо перемогу над нею, усуваємо те, що заважало нам жити духовним життям, даємо свободу духові, окриляємо його в його прагненні до всього святого, небесного, піднесеного».

У Великому посту всі ми повинні очистити свої душі від накопичених гріхів. А для цього нам потрібно зі смиренням каятися, щиро молитися і просити Господа простити нам гріхи наші. Молитва не може бути почутою Богом, якщо в душі палають ненависть і злоба. Тому Христос Спаситель попереджає таких богомольців. Він говорить:«Коли ти принесеш дар твій дожертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе, залиш там дар твій перед жертовником і піди перше помирися з братом твоїм, і тоді прийди і принеси дар твій» (Євангеліє від Матвія 5:23-24). Як бачите, без взаємного примирення Господь не благоволить до наших молитов. Зверніть увагу, Він говорить:«Піди перше помирися». Для нашої гордості тяжко буває смирити себе. Але це необхідно зробити.

І якими би глибокими не були образи, як би не було важко насерці при згадці про ту чи іншу подію, потрібно розуміти що любов - вона довготерпить, вона не шукає свого, вона не радіє неправді, а радіє істині, вірить, на все надіється, все терпить і ніколи не перестає. Якщо злопам'ятство живе в нашому серці, це свідчення того, що в серці немає любові, оскільки неможливо, щоб одночасно перебували в душі і любов і ненависть.

Щоб пробачити іншу людину, потрібно її пошкодувати. Але,... яким чином? Усвідомивши, що всі ми хворі однаково, хтось - одним, хтось - іншим. Чому ми засуджуємо інших людей, чому сердимося, чому непрощаємо? Виключно через одне, через те, що ми незнаємо своїх гріхів, невідчуваємо своїх хвороб. Ви уявляєте таку ситуацію: лежить у лікарні людина з переломами хребта, привозять іншу. І ось вона її буде шкодувати, тому що розуміє, як ото важко лежати і нерухатися. Знаючи свою хворобу, людина починає шкодуватий інших. Якщо ми інших не шкодуємо і непрощаємо, значить, ми незнаємо своїх хвороб, неусвідомили своєї немочі.

Коли людина бачить свої власні гріхи, вона співчуває по-іншому. Тому, одна з основних молитов Великого Посту буде молитва преподобного Єфрема Сиріна: «Господи, даруй мені бачити мої гріхи, і неосуджувати брата мого». І сьогодні ми просто повинні зробити зусилля над собою і примиритися з нашими кривдниками та з тими, кого образили ми.

Тож, простимо один одному провини і будемо у дні Посту особливо уважними один до одного, готовими прийти на допомогу, простягнути руку, утішити добрим словом і, за словом Святого Апостола Павла «той хто їсть нехай не засуджує того, хто не їсть», і навпаки... будемо пам'ятати, що не лише в утриманні від певної їжі суть посту, але у перемозі над гріховними звичками, чому допомагає тілесне утримання. Будемо, за словом святих, розумними в утриманні нашому, зважаючи на хвороби, неміччі, та інше...

Нехай Господь благословить миром наш духовний подвиг - Святу Чотиридесятницю, щоб у мирі нам зустріти і світле Христове Воскресіння!

Амінь.