Вознесіння Господнє

Вознесіння Господнє

Назва свята відображає суть події - це Вознесіння на Небо Господа нашого Ісуса Христа, завершення Його земного служіння. Ця подія відзначається завжди в 40-й день після Великодня, у четвер 6-го тижня після Пасхи.

Число 40 - не випадкове. У всій Священній історії це був час закінчення великих подвигів. За законом Мойсея у 40-й день немовлята повинні були приноситися батьками в храм, до Господа. І тепер в сороковий день після Воскресіння, як би після нового народження, Ісус Христос повинен був увійти в небесний храм Свого Отця, як Спаситель людства.

Православна Церква згадує цього дня євангельські події пов'язані з останнім моментом перебування Христа на землі після Його світлого Воскресіння.

Вознесіння Господнє - це одне із парадоксальних свят, коли незрозуміло, чому це свято. Хіба може бути розлука святом? Хіба могли учні Христа радіти розставанню з Ним?

Не Христос не хотів перебувати з апостолами навіки, а світ, що ненавидить Христа, не міг вмістити перебування в ньому Христа. Світ, ненавидячи Христа, міг знову і знову засуджувати Його на смерть. Світ не міг довше бачити Христа через свою неправду, яку і мав викрити Дух Святий, що у світ прийшов (Іоанна 16:8-10). Гріх, вчинений людиною, вніс тління смерті, зробив неможливим вічне блаженство людини на землі. Тіло, увібрало в себе тління і повинно було зруйнуватися, померти, тому що «тління не успадковує нетління» (1 Кор. 15:50). Сам гріх, бувши жалом смерті, її джерелом, не міг знищитися без руйнування тлінного тіла, тому що душа занепалої людини як би вся розчинилася в плоті і плоть стала вмістилищем гріха. І земля через гріх людини стала житлом тління, приліпивши до себе серце людини пристрастями, а тому «земля і всі діла на ній» повинні колись згоріти, стихії розтанути, зруйнуватися, щоб з'явилися нове небо та нова земля (2 Пет. 3:10-13), намет безневинних. Спочатку від пристрастей земних мав відірватися дух людини, тому що в ньому початок гріха. Повинно було піднестися до Бога і серце. Коли ж буде знищений гріх, тоді і тіло може стати нетлінним і духовним, здатним до перебування на небі.

Вознесіння Господнє

Христос, через Своє Вознесіння, приготував на небі місце людині. Він казав, що в Отця Його «Багато осель» і що краще Йому піти і приготувати там місце віруючим і люблячим Його, щоб і вони були там, де Він (Іоанна 14:2-3). Для відмови людини від пристрастей земних і введення в небесні обителі зазнав Господь смерті, воскрес і вознісся на небо. По Вознесінню Його діло спасіння людини продовжує здійснювати Дух Святий, посланий Ним у світ, що очищає від гріха, що дарує життя духовним людям. Перебуваючи спочатку з людьми у плоті, щоб ввести їх в спілкування з Богом, спочатку видимий, Христос по Воскресінні являється учням в тілі вже одухотворенному, як би влаштовуючи перехід від видимого спілкування до духовного. По Вознесінню ж Він вводить людей в духовне спілкування з Собою у Святому Дусі. Ось таємниця радості святих апостолів після Вознесіння Господа, причина, по якій скорбота розлучення з Господом перетворилася на велику радість вічного духовного спілкування з Ним у Святому Дусі. Через віру ця радість входить до серця люблячих Христа, як увійшла до серця апостолів.

Вознесіння Господнє

У Символі Віри, молитві, що містить всі основні постулати християнського учення, затвердженій першим і другим Вселенськими соборами, є такі слова: «Вірую … в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, від Отця рожденого перше всіх віків: Світло від Світла, Бога Істинного від Бога Істинного, рожденого, несотвореного, Єдиносущного з Отцем, через Якого все сталося. Що заради нас людей і для нашого спасіння зійшов з небес і тіло прийняв від Духа Святого і Марії Діви і став чоловіком. І розп`ятий був за нас при Понтії Пілаті, і страждав і був похований. І воскрес на третій день, як було написано. І вознісся на небеса і сидить праворуч Отця. ...» (тобто праворуч Бога Отця, на першому місці в Його славі). Ці слова, з одного боку, свідчать про надзвичайну важливість Вознесіння Господнього. З другого - вони висловлюють Віру в Вознесіння Христа, як дану Богом можливість причетності людини до Божества, тобто зведення занепалого людського єства від землі, тління і смерті до нескінченного життя на небі.

Вознесіння Господнє

Свято Вознесіння - це свято Неба, відкриття людині Неба, як нового і вічного дому, Неба як справжньої батьківщини. Гріх відокремив землю від неба і нас зробив земними. Мова йде не про запланетний простір і не про космос. Мова йде про Небо, повернуте нам Христом, про небо, яке ми втратили в земних науках та ідеологіях, і яке розкрив і повернув нам Христос. Небо - це Царство Боже, це царство вічного життя, царство істини, добра і краси. Все це розкрив, все це дарує нам Христос.

У день Вознесіння Господнього важливо не забувати про те, що вознісся Господь із слідами страждань за наші гріхи. Пам’ятаєте Фому, котрий повірив у Воскресіння Христове лише вклавши пальця в Його рани? (Іоанна 20:27-28) Сидячи у славі поряд з Богом Отцем, Христос і досі несе на Своєму Тілі рани, що наносимо ми Йому знову й знову. Такою є ціна нашого спасіння...

Христос реально, а не номінально є Спасителем. Він донині несе на Своїх плечах слабкість і немічність людей. Вся скорбота землі, весь біль і жах лежать на Христові навіть після Воскресіння і Вознесіння Його у славі. Христос донині залишається Агнцем Божим, заколеним за спасіння світу.

Його життя, страждання, хресна смерть, Воскресіння і Вознесіння включені назавжди в таємницю Триєдиного Бога — Отця і Сина і Святого Духа — в ім’я Якого Господь заповів хрестити людей (Матвія 28:19) і, таким чином, навчати всі народи.

Вознесіння Господнє