Промовляє до нього Ісус: Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене. Іоанна 14:6
Форма входу
Головна » 2011 » Липень » 7 » Різдво чесного славного пророка, Предтечі та Хрестителя Господнього Іоанна
Різдво чесного славного пророка, Предтечі та Хрестителя Господнього Іоанна
Коли Ірод був царем Іудейським, жив один священик на ім'я Захарія. Дружина його називалася Єлисавета. Захарія і Єлисавета були праведні і дотримувалися всіх постанов Господніх. Вони обидва вже були похилого віку і не мали дітей, оскільки Єлисавета була безплідною.
Одного разу, коли Захарія служив при храмі, йому дісталося між священиками увійти в святилище на кадіння. Під час кадіння в святилище раптом з'явився Ангел і став по праву сторону жертовника. Побачивши Ангела, Захарія зніяковів, і страх напав на нього. Ангел сказав йому: «Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому ймення Іоанн. І він буде на радість та втіху тобі, і з його народження багато-хто втішаться. Бо він буде великий у Господа, ні вина, ні п'янкого напою не питиме, і наповниться Духом Святим ще з утроби своєї матері. І багато синів із Ізраїля він наверне до їхнього Господа Бога.» (Луки 1:13-16)
Уже в утробі Єлисавети Іоанн зрадів Месії, коли до Єлисавети прийшла Богородиця. «Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим.» (Луки 1:41).
Іоанн народився на шість місяців раніше Месії.
З милості Божої він уникнув смерті серед тисяч убитих немовлят у Віфлеємі і його околицях. Святий Іоанн виріс у дикій пустелі, готуючи себе до великого служіння суворим життям – постом і молитвою. Він носив грубий одяг, прихоплений шкіряним поясом, і харчувався диким медом та сараною. Він залишився пустинножителем до тих пір, поки Господь не призвав його в тридцятирічному віці до проповіді єврейському народові.
Немає нікого, хто був би подібний до нього: Іоанн Хреститель неповторний. Він носив дивний одяг, харчувався дивною їжею і проповідував незвичайну звістку юдеям, які приходили в пустелю подивитися на нього. Але Іоанн не прагнув до оригінальності. Він прагнув виконати те, що йому було доручено. Він знав, що йому відведена особлива роль в цьому світі - донести пришестя Спасителя, і у виконання цього завдання він вклав усі свої сили. Лука каже, що Іоанн був у пустелі, коли до нього прийшло Боже веління. Іоанн чекав і був готовий. Ангел, який сповістив Захарії народження Іоанна, передбачив, що він буде назореєм, тобто повністю присвятить себе служінню Богу. Іоанн зберіг вірність своєму призначенню.
У цього чоловіка, котрий мав чудернацький вигляд, не було ніякої ваги в іудейській політичній системі, але його слова мали вагу та володіли могутнім авторитетом. Люди були натхнені, бо він говорив істину, закликаючи їх відвернутися від гріхів та хрестячи в знак покаяння. Безліч людей відгукувалося на цей заклик.
Його проповідь відрізнялася особливою силою і стислістю «та й каже: Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне!» (Матвія 3:2). Він без поблажливості викривав гріхи (Луки 3:7), і проповідував покаяння для прощення гріхів. «І він перейшов усю землю Йорданську, проповідуючи хрещення покаяння для прощення гріхів, як написано в книзі пророцтва пророка Ісаї: Голос того, хто кличе: У пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!» (Луки 3:3-4). І говорив про Ісуса Христа: «Я хрещу вас водою, але йде ось Потужніший за мене, що Йому розв'язати ремінця від Його взуття я негідний, Він хреститиме вас Святим Духом й огнем!» (Луки 3:16).
Одного разу Господь, Ісус Христос, хоч Він був і безгрішним, але взяв на себе гріхи світу, прийшов прийняти хрещення з руки Іоанна. «Але перешкоджав він Йому й говорив: Я повинен хреститись від Тебе, і чи Тобі йти до мене? А Ісус відповів і сказав йому: Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду. Тоді допустив він Його.» (Матвія 3:14-15). Іоанн вказав народу на Ісуса Христа, як на Агнця Божого забираючого на Себе гріхи світу. «Наступного дня Іоанн бачить Ісуса, що до нього йде, та й каже: Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!» (Іоанна 1:29). Потім Іоанн перед усім народом заявив, сказавши, що Ісус Христос істинний Син Божий і Спаситель світу. «Іоанн свідчив про Нього, і кликав, говорячи: Це був Той, що про Нього казав я: Той, Хто прийде за мною, існував передо мною, бо був перше, ніж я…. Ніхто Бога ніколи не бачив, Однороджений Син, що в лоні Отця, Той Сам виявив був.» (Іоанна 1:15-18). Те ж саме він повторив перед священиками та Левитами (Іоанна 1:19-28). Повторив це Іоанн і перед своїми учнями. «Наступного дня стояв знову Іоанн та двоє з учнів його. І, поглянувши на Ісуса, що проходив, він сказав: Ото Агнець Божий!» (Іоанна 1:35-36)
Іоанн, подібно Іллі, викривав пороки людей не шкодуючи вельмож і можновладців. Але слова істини одних приводили до покаяння, а у інших викликали образу і опір. Іоанн викрив у гріху навіть самого царя Ірода. Іродіада, на якій Ірод одружився в порушення закону, вирішила позбутися проповідника з пустелі. Але хоча вона могла вбити його, вона була безсила зупинити звістку, що була проповідувана ним. Той, кого проповідував Іоанн, прийшов. Місія Іоанна завершилася.
Пам'ять про великого пророка, Предтечу і Хрестителя Іоанна церквою святкується сім разів на рік: 6 жовтня (23 вересня) на честь його зачаття, 7 липня (24 червня) день його народження, 11 вересня (29 серпня) день усікновення його глави, 20 січня (7 січня) наступного дня після Хрещення Господнього, 9 березня (24 лютого) в пам'ять першого і другого знайдення його глави, 7 червня (25 травня) в пам'ять третього набуття його глави, 25 жовтня (12 жовтня) перенесення з Мальти до Гатчини в 1799 році правої його руки.
Завжди цікавили такі питання (воно і буде уточненням відмінностей): Приклад 1 - я один в родині виявився достойним вічного життя а решта (чи навіть більша частина) моїх близьких і родичів не прагнули до цього і не змогли його досягти. Тоді питання - хіба це буде те ж життя що і в земному існуванні? навіщо воно мені, якщо я не буду м
Все вроді б то так і можна провести паралель між народженням немовля і закінченням існування або смертю внутріутробного плоду. Але мені здається у випадку з немовлятами повірити їм набагато легше що є щось поза їх світом, адже навколо них реальна перешкода яку вони навіть можуть торкатись. А в випадку з людиною і її народженням після смерті, то такої перешкоди яку можна було б відчути немає тому і
Дуже тонко підмічено на рахунок мами ось це:"Вона скрізь навколо нас, ми в ній перебуваємо і завдяки їй рухаємось і живемо. Без неї ми просто не можемо існувати" Дійсно перегукується з канонами релігії і віри що Бог всюди навколо.
Я з тобою цілком погоджуюсь. Адже «Христос помер за всіх, щоб ті, хто живе, вже не для себе жили, але для померлого за них і воскреслого … Отже, хто в Христі, той нове створіння; давнє минуло, тепер усе нове» (2 послання до Коринф’ян 5:15,17). Як наслідок - «Хто увірує і охреститься, буде спасений, а хто не увірує, буде осуджений» (Марка 16:16) і це абсолютно не залежить від якихось вроджених
Порівняння з метеликом також не дуже логічне як на мене. У комашки п'ять стадій розвитку кожну з яких можна описати і "пощупати", є впевненість і наукові доведення що так і буде, а в випадку з починаючи третього життя? Усе покладається лише на вірі що так і є - тобто знову прийшли до вихідної точки чи є взагалі щось після фізичної смерті і навіть якщо є, то помоєму цей індивід у трет
Взагалі то п'ять життів якось взагалі не по християнськи, якась реінкарнація спадає надумку, хоча далі читаючи зрозумів що мається на увазф дещо інше. Дуже заінтригувало коли читав, що розвиток зародка в утробі це перше життя. І реальне народження виходить що є логічним продовженням закінчення цього життя. Але ж виходить що Адам і Єва не мали цього першого життя, як в принципі і третьог