Різдво Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа

Різдво Господа Бога
і Спаси нашого
Ісуса Христа

Нині знову весь світ наповнює велика радість Різдва Христового: небо і землю, людей і безтілесних ангелів. Бо милосердний Бог святом народження Свого Єдинородного Сина благословляє нам новий рік Своєї благості, продовжуючи цьому світові віку. Тому ми свідомі цього великого Божого дару, в цей урочистий день виголошуємо: «Ой, радуйся, земле! Син Божий народився!». I справді, радіє вся земля, радіє людство і вся вселенна, бо Син Божий «ради нас, людей, і ради нашого спасіння з небес зійшов і воплотився від Духа Святого і Марії Діви і став Людиною» (4-й член Символу віри). Іншими словами, через втілення Сина Божого обожується людська природа. Людство знову підноситься до первозданного райського стану.

З якими почуттями ми повинні думкою приступити до Віфлеємських ясел? Якими словами можемо висловити наше благоговіння перед Таїнством Боговтілення, споглядаючи «Небо — вертеп, престол Херувимський — Діву, ясла — вмістилище, в якому возлежить невмістимий Христос Бог»?

Таїна втілення Сина Божого ніколи не буде доступна холодному розуму, зухвалому у своїх пошуках, який не знає меж і перешкод. Велике таїнство любові Бога до людини — таємницю Боговтілення — ми осягаємо насамперед своїм серцем, приймаючи в нього новонародженого Богонемовля, оскільки наш розум не може осягнути його і сповнюється смиренням перед Таємницею віри.

Різдвяна радість — це не просто данина традиції або одне зі свят у ряду щорічних святкових заходів. Це радість утіхи обтяжених гріхами і пристрастями людей, радість довгоочікуваної зустрічі з Отцем після довгої розлуки, радість усвідомлення того, що ми не забуті й не залишені Богом, що ми не приречені на покинутість і вічне вигнання. Прийшов Той, Хто втамує усі наші печалі, візьме на себе наші немочі, витре кожну сльозу (Одкр. 21:3–4). Відбулася «велика таємниця благочестя: Бог явився у плоті» (1 Тимимофію 3:16), зникла стіна, що розділяла нас із Богом, людина отримала можливість стати причасником Божого єства (2 Петра 1:4). Син Божий, Начальник світу, Отець майбутнього віку (Іс. 9:6) повертає нам честь і достоїнство дітей Божих і спадкоємців Його Царства. Які проникливі та значущі обітниці Господні, звернуті до тих, хто любить Його: «Не залишу вас сиротами; … Я з вами по всі дні до кінця віку» (Євангеліє від Іоанна 14:18; Євангеліє від Матвія 28:20). Воістину — з нами Бог! Воістину вселенська радість сповнює наші душі; радіє Небо, радіє земля. Радіють серця християн, подумки споглядаючи народження Господа, Який прийняв людське єство, щоб усіх нас відродити, спасти і, за словами апостола Павла, вселитись у наші серця (Ефесянам 3:17), щоб нам, смертним і зневіреним, подарувати безсмертя і нескінченну радість.

Господь наш Ісус Христос, Спаситель світу, народився від Пресвятої Діви Марії в царювання імператора Августа (Октавія) у місті Віфлеємі. Август наказав зробити всенародний перепис у всій своїй імперії, до якої належала тоді й Палестина. У євреїв був звичай вести народні переписи по колінах, племенах та родах. Кожне коліно і рід мали свої певні міста і прабатьківські території, тому Преблагословенна Діва та праведний Йосип, оскільки були від роду Давидового, повинні були йти до Віфлеєму (міста Давида), щоб внести і свої імена у список підданих кесаря. У Віфлеємі вони не знайшли вже жодного вільного місця в міських готелях. У вапняковій печері, призначеній для стійла, серед сіна і соломи, розкиданих для корму і підстилки худобі, далеко від постійного місця проживання, серед чужих людей, в холодну зимову ніч, в обстановці, позбавленій не тільки земної величі, але навіть звичайного зручності - народився Богочоловік, Спаситель світу. Пресвята Діва Сама народила Богонемовля, без сторонньої допомоги, «Його сповила, і до ясел поклала» (Євангеліє від Луки 2:7). Але серед опівнічної тиші, коли все людство обійнято було найглибшим сном, звістка про Різдво Спасителя світу почули пастухи, що були на нічній сторожі біля свого стада. Їм постав Ангел Господній і сказав: «Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме» (Євангеліє від Луки 2:10-12), і смиренні пастирі першими удостоїлися вклонитися Спасителю. Крім ангельського благовістя віфлеємським пастирям, Різдво Христове чудною зіркою було сповіщене волхвам, і в особі східних мудреців весь язичницький світ, незримо для нього самого - схилив свої коліна перед істинним Спасителем світу. Увійшовши в оселю, де Дитятко, волхви «впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну» (Євангеліє від Матвія 2:11).

Різдво Господа Бога
і Спаси нашого
Ісуса Христа

Від людської неспроможності зрозуміти до кінця тайну Боговтілення не применшується велич Божого благовоління до роду людського, яке в повноті відкривається у втіленні Сина Божого (Ефесянам 1:9). Тому всім своїм єством ми святкуємо Різдво Христове, а з глибини серця промовляємо слова радості: «Христос народжується - славте, Христос з небес - зустрічайте, Христос на землі - возносітеся, співай Господеві, вся земля, і весело заспівайте люди. Він-бо прославився» (Ірмос 1-ої пісні Різдвяного канону).

Різдво Христове стало визначальною подією в житті всього людства. З народженням Сина Божого розпочалася нова ера людської історії. I це не просто відлік часу. Незалежно від того, як кожен з нас сприймає цю Божественну подію, вірить він у втіленого Христа, Сина Божого, чи ні — він живе в новій добі, в час, коли «Бог послав Сина Свого Єдинородного... щоб нам прийняти усиновлення» (Галатам 4:4-5).

Тому якщо і залежить щось від нас, то хіба що тільки прийняти це усиновлення, відчути себе спільником Віфлиємських ясел, де сьогодні, як немовля, сповивається Христос — Бог неосяжний.

Для чого все це сталося? Для того, щоб кожного з нас визволити від гріха і від смерті. Чому Бог так принизив Себе і зійшов до такого стану? Що Його спонукало до цього? Любов! Бог не міг дивитися, як ангели славословлять Його на небесах, а люди – Його творіння – страждають від гріха і смерті, зазнаючи мук від диявола. Яким є незбагненний, неосяжний, невидимий, всемогутній і всюдисущий Бог – така Його до нас, грішних, безмежна любов. Ми навіть не можемо уявити собі цю безодню божественної любові. Своїм Різдвом, стражданнями, смертю і воскресінням Син Божий, Господь наш Ісус Христос, Спаситель знищив гріх і смерть в людській природі. Ось для чого Бог став людиною. Він став одним із нас, щоб грішника зробити святим, щоб смертного зробити безсмертним.

Різдво Господа Бога
і Спаси нашого
Ісуса Христа

А тепер ми, християни, які віруємо в існування Бога, повинні дати самі собі правдиву відповідь: чи є вічне життя? Чи, можливо, ми після смерті йдемо в небуття? Ми не запитуємо атеїстів, бо вони дадуть однозначну відповідь, що Бога немає і що вічного життя не існує. Пророк Давид назвав таких людей безумними. Якщо є Бог, а Він, безумовно, є, адже беззаперечним доказом Його існування служить цей прекрасний, гармонійно влаштований світ і особливо людина, – то є і вічне життя.

Якщо є Бог, а вічного життя не існує, то для чого Син Божий народився від Пресвятої Діви Марії? Для чого він так принизив Себе? Страждання Сина Божого без нашого безсмертя і вічного життя не відповідають здоровому глузду. Для чого повинен був страждати Господь, якщо наше життя закінчується смертю і вічного блаженства не існує? Людський розум свідчить, якщо Син Божий народився, став людиною, постраждав і воскрес, значить – це потрібно для нашого вічного життя. Воно, безумовно, є, і всі люди ввійдуть у вічне життя. Ввійдуть і невіруючі, і всі безбожники, – але не для блаженства. Вони добровільно обрали собі життя без Бога. Там, де немає Бога, немає і блаженства. Ісус Христос сказав юдейському законнику, що тільки Бог благий. Хочеш мати блаженство – тримайся благого Бога.

Різдво Христове дає нам велику надію, що, покаявшись у гріхах, з великої милості Божої і неосяжної Його любові до нас, грішних, ми успадкуємо блаженне життя вічне.

Христос народився!
Славімо Його!

Бог Вседержитель