Святитель Миколай, архиєпископ Мир Лiкiйських, чудотворець

Святитель Миколай чудотворець

Святитель Миколай чудотворець, архиєпископ Мирр Лікійських, прославився як великий угодник Божий. Він народився в місті Патарі, Лікійській області (на південному узбережжі малоазійського півострова), і був єдиним сином благочестивих батьків Феофана та Нонни, що дали обітницю присвятити його Богу. При святому хрещенні отримав Ім’я Миколай, що грецькою (Νικολάου) означає "Перемагає народ". Плід довгих молитов до Господа бездітних батьків, немовля Миколай, з дня народження свого явив людям світло майбутньої своєї слави великого чудотворця.

З дитячих років Миколай процвітав у вивченні Святого Письма, вдень він не виходив з храму, а вночі молився і читав книги, творячи в собі гідне житло Святого Духа. Дядько його, єпископ Патарский, радіючи духовним успіхам та високому благочестю племінника, поставив його у читця, а потім звів Миколая у сан священика, зробивши його своїм помічником і доручивши йому говорити повчання пастві. Служачи Господу, юнак горів духом, а досвідченістю в питаннях віри був подібний старцеві, чим викликав подив і глибоку повагу віруючих. Постійно працюючи і пильно, перебуваючи в безперервній молитві, пресвітер Миколай виявляв велике милосердя до пастви, приходячи на допомогу стражденним, і роздавав весь свій маєток убогим. Дізнавшись про гірку нужду і злиднях одного раніше багатого жителя його міста, святий Миколай врятував його від великого гріха. Маючи трьох дорослих дочок, зневірений батько замислив віддати їх на перелюб для порятунку від голоду. Святитель, уболіваючи про загибель грішника, вночі таємно кинув йому у вікно три мішечки із золотом і тим врятував сім'ю від падіння і духовної загибелі. Творячи милостиню, святитель Миколай завжди намагався робити це таємно і приховувати свої благодіяння.

Вирушаючи на поклоніння святим місцям до Єрусалиму, єпископ Патарский вручив управління паствою святому Миколаю, який виконував послух зі старанністю та любов'ю. Коли єпископ повернувся, той, у свою чергу, попросив благословення на подорож до Святої Землі. По дорозі святий передбачив наближення бурі, що загрожувала затопленням кораблю, бо бачив самого диявола, який увійшов на корабель. На прохання зневірених подорожніх святий Миколай умирив своєю молитвою морські хвилі. За його молитвою був поставлений здоровим один корабельник-матрос, що впав з щогли і розбився на смерть.

Досягнувши стародавнього міста Єрусалиму, святий Миколай, зійшовши на Голгофу, подякував Спасителю роду людського і обійшов усі святі місця, поклоняючись і творячи молитву. Вночі на Сіонській горі самі собою відчинились замкнені двері церкви перед прийшовшим великим паломником.

Обійшовши святині, пов'язані із земним служінням Божого Сина, святий Миколай вирішив піти в пустелю, але був зупинений Божественним гласом, увіщавшим його повернутися на батьківщину. Повернувшись до Лікії, святий, прагнучи до безмовного житія, вступив до братства обителі, іменованої Святим Сіоном. Проте Господь знову сповістив про інший шлях, що чекає його: «Миколай, не тут та нива, на якій ти повинен принести очікуваний Мною плід; але повернися і йди у світ, та й нехай буде прославлене у тобі Ім'я Моє». У ведінні Господь подав йому Євангеліє в дорогому окладі, а Пресвята Богородиця - омофор. І дійсно, по смерті архиєпископа Іоанна він був обраний єпископом Мирр Лікійських, після того, як одному з єпископів Собору, який вирішував питання про обрання нового архиєпископа, у видінні був вказаний обранець Божий - святий Миколай. Покликаний пасти Церкву Божу в архиєрейському сані, святитель Миколай залишився тим же великим подвижником, являючи пастві образ лагідності та любові до людей. Це було особливо дорого для Лікійської Церкви під час гоніння на християн при імператорі Діоклітіані (284-305).

Святитель Миколай чудотворець

Єпископ Миколай, заточений до темниці разом з іншими християнами, підтримував їх та вмовляв твердо переносити узи, тортури та муки. Його самого Господь зберіг неушкодженим. За царювання святого рівноапостольного Костянтина святитель Миколай був повернений до своєї пастви, котра з радістю зустріла свого наставника та покровителя.

Незважаючи на велику лагідність духу і чистоту серця, святитель Миколай був ревним і сміливим воїном Церкви Христової. Борючись з духами злоби, святитель обходив язичницькі капища та храми в самому місті Миррі та його околицях, ламаючи ідолів та руйнуючи на порох капища.

У 325 році святитель Миколай був учасником I-ого Вселенського Собору, який прийняв Нікейський Символ віри, і повставав зі святими Сильвестром, папою Римським, Олександром Олександрійським, Спиридоном Триміфунтським та іншими від 318 святих отців Собору на єретика Арія.

У запалі викриття святитель Миколай, палючий ревнощами до Господа, навіть вдарив по щоці лжеучителя. За це він був позбавлений святительського омофору і посаджений під варту. Однак кільком святим отцям було відкрито у видінні, що Сам Господь і Богоматір посвятили святого на єпископа, подавши йому Євангеліє і омофор. Отці Собору, зрозумівши, що відвага святителя угодна Богу, прославили Господа, а Його святого угодника відновили в святительському сані.

Повернувшись до своєї єпархії, святитель приніс їй мир і благословення, сіючи слово Істини, припиняючи в самому корені суєтне мудрування, викриваючи закоренілих єретиків і лікуючи занепалих та тих, що ухилились через незнання. Він був воістину Світло Мирру та Сіль Землі, бо житіє його було світлом і слово його було розчинено солею премудрості.

Ще за життя святитель робив багато чудес. З них найбільшу славу святитель здобув за позбавлення від смерті трьох чоловіків, неправедно засуджених користолюбним градоначальником. Святитель сміливо підійшов до ката й затримав його меч, вже занесений над головами засуджених. Градоначальник, викритий святителем Миколаєм у неправді, розкаявся і просив його про прощення. При цьому були присутні три воєначальники, послані імператором Костянтином у Фрігію. Вони ще не підозрювали, що їм незабаром також доведеться шукати заступництва у святителя Миколая, оскільки на них було зведено наклеп перед імператором і їх осудили на смерть. З'явившись у сні рівноапостольному Костянтину, святитель Миколай закликав його відпустити неправедно засуджених на смерть воєначальників, які перебуваючи у в'язниці, молитовно закликали на допомогу святителя. Багато інших чудес зробив він, довгі роки борючись у своєму служінні. За молитвами святителя місто Мирра було врятовано від тяжкого голоду. З'явившись у сні одному італійському купцю і залишивши йому в заставу три золоті монети, які той знайшов у своїй руці, прокинувшись вранці, святий Миколай попросив його прийти в місто Мирру та продати там жито.

Не раз рятував святитель потопаючих у морі, виводив з полону і ув'язнення у в'язницях.

Святитель Миколай чудотворець

До глибокої старості сподобив Господь дожити Свого великого Угодника. Але настав час, коли і він повинен був віддати загальний борг людського єства. Після нетривалої хвороби він мирно помер 19 грудня 342 року. Чесні його мощі зберігалися нетлінними в місцевій кафедральній церкві та виділяли цілюще миро, від якого багато хто одержував зцілення. У 1087 році мощі його були перенесені до італійського міста Бар, де спочивають і понині (22 травня).

У місті Мирра (сьогодні це Демре), на подвір'ї церкви, де служив колись Святитель Миколай, встановлено пам'ятник, де він зображений обступленим дітьми.

В Україні з давніх-давен відзначали свято Миколая з особливим шануванням. Напередодні 19 грудня хлопці, один з яких був переодягнений Миколаєм, обходили двори з піснею «Ой хто, хто Миколая любить!» і раздавали подарунки дітям: цукерки, фрукти, горіхи тощо, а неслухняним, таких в Україні геть мало, залишали коротку та тонку різку, як перестрогу на майбутнє.

На Харківщині існував звичай святкувати триденні Миколині святки, на які варили кутю і узвар, щоб у наступному році забезпечити врожай на жито й плоди. На всій території України влаштовували заздравні обіди на честь Миколая Чудотворця з приготуванням пива й медів. На Поділлі цього дня через подвір'я мав пройти хазяїн, дати худобині їсти й привітати її словами: «Дай, Боже, добрий день, щобись худібонька здорова була та й я з тобою ще й зі своєю дружиною!». На Київщині хазяїн, прийшовши цього дня із церкви, брав миску зі свяченою водою, паляницю з грудочкою солі, квача з різного зілля, ішов кропити господу, худобу та збіжжя, примовляючи: «Святий Миколай, помилуй та сохрани нас від усякого лиха!».