Покрова Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії

Покрова Пресвятої
Владичиці нашої
Богородиці і Приснодіви Марії

Поміж Богородичними празниками нашого церковного року на особливу увагу заслуговує празник Покрова Пресвятої Богородиці.

У цей день згадують чудесну подія, що сталася більше тисячі років тому в Константинополі.

За переказами, початок святу поклала подія, що сталася 14 жовтня 910 року в обложеному сарацинами Константинополі, у Влахеремському храмі, де зберігалися її риза та покров. Під час всеношної переляканий невідомістю й жахами перед напасниками, народ ущент заповнив храм. У натовпі ревно молився за спасіння міста св. Андрій Юродивий зі своїм учнем Епіфаном. О четвертій годині ночі відправа закінчилася. Втім св. Андрій побачив, як від царських дверей — так звалися у греків головні вхідні двері церкви — йшла світлом осяяна Пресвята Богородиця у супроводі св. І. Хрестителя та І. Богослова. Невидимий хор ангелів співав величальний хорал. Мати Божа зупинилася над престолом, стала на коліна й ревно молилася та проливала сльози. Відтак встала, зняла зі своєї голови преясну хустку-покров-омофор (з грецької мафоріон), і покрила нею присутніх у церкві. Це знаменувало Її захист усьому християнському світу від видимих та невидимих ворогів. Видіння зникло.

Чутка про цю подію швидко стала відома всім. Люди так кричали, раділи заступництву Богородиці, що перелякані араби відступили без бою. Від тієї хустки-покрови празник і дістав свою назву.

А св. Андрій Юродивий своїм походженням був скіфом-слов'янином з південних земель України. Він з іншими невільниками опинився в Царгороді в одного багатого пана. Тут він пізнав і полюбив християнську віру. Роздумуючи над словами св. Апостола Павла: «Ми нерозумні Христа ради, ви ж у Христі розумні» (1 Кор. 4:10), він почав поводитися як нерозумний-юродивий, звідси і його назва. Діставши від пана свободу, він багато часу проводив на молитві й читанні Святих книг.

Покрова Пресвятої
Владичиці нашої
Богородиці і Приснодіви Марії

Про велику любов українського народу до Богородиці свідчить така історія. Князь Ярослав Мудрий 1036 р. розбиває печенігів і з вдячності до Бога і Його Пресвятої Матері будує в Києві Софіївський собор і храм Благовіщення на Золотих Воротах. В церкві Благовіщення він 1037 року віддає увесь народ під опіку Божої Матері. З того часу Україна визнає Богородицю своєю офіційною Заступницею, Покровителькою і Царицею.

До Неї в тяжкі хвилини прибігали наші князі і їхнє військо. Князь Мстислав, в поході проти черкесів обіцяє збудувати церкву в честь Божої Матері, якщо Вона допоможе йому перемогти ворога. Він перемагає і радо виконує свою обітницю.

Князь Володимир Мономах у своїх споминах каже, що свою перемогу над половцями завдячує Богові і Пречистій Діві Марії. Наші князі і їхнє військо йдучи в похід проти половців у 1103 р., складали обіти Богові і Пречистій Діві Марії, і розбили половців. Князь Ігор Святославович, герой епосу «Слово о полку Ігореві», після своєї втечі з полону, йде з поклоном до чудотворної ікони Божої Матері, щоб їй подякувати за поміч і порятунок. Галицький король Данило після успішного походу на Чехію спішить з подякою до ікони Пречистої Діви Марії в Холмі та з поклоном складає Їй багаті дари.

Деякі наші князі на своїх печатках використовували іконки Божої Матері або молитви до Неї. В новіших часах знайдено в Україні дуже старовинні золоті, бронзові й мідні нашийні іконки, звані з грецької енколпіями. Один з таких енколпіїв має грецький напис: «Богородице, будь моїм покровом і охороною, Амінь».

Покрова Пресвятої
Владичиці нашої
Богородиці і Приснодіви Марії

Для козаків свято Покрови було найбільшим і найзначущим святом. В цей день у козаків відбувалися вибори нового отамана. Козаки вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою.

Наші славні Запорожці мали на Січі церкву в честь Покрова Пресвятої Богородиці з іконою її Покрова. На іконі понад Пречистою був надпис: «Ізбавлю і покрию люди моя.. », а від Запорожців, що під іконою, простягнена стрічка вгору до Божої Матері з написом: «Молим, покрий нас чесним Твоїм покровом і ізбави нас от всякого зла». Вибираючись в похід на ворога, козаки проводили молебень до своєї Покровительки і ревно співали «Під Твою милість прибігаемо». Повернувшись щасливо з походу, спішили до Неї зі щирою подякою. В їхній бойовій пісні «Нумо, хлопці, до зброї» приходять слова: «Нам поможе св. Юрій ще й Пречиста Мати Турка звоювати!». А Українська Повстанська Армія 30 травня 1947 р. проголосила празник Покрова своїм офіціальним святом.

В часи всенародного лихоліття, Її свята ікона знаходиться в кожній українській хаті. Історія нашого народу записала нам багато чудесних випадків допомоги Божої Матері, передусім у часі нападу ворогів на нашу землю.

Покрова Пресвятої
Владичиці нашої
Богородиці і Приснодіви Марії

Кому незнана чудесна захорона почаївського монастиря в липні 1675 р. перед турецькою облогою? На ревну молитву монахів і вірних Пресвята Богородиця з'явилася над монастирською церквою і своїм омофором заслонила монастир. Ту чудесну подію увіковічнила пісня в честь Божої Матері «Ой, зійшла зоря вечеровая над Почаевом стала». Почитання Пресвятої Богородиці в українському народі як Заступниці і Покровительки найкраще з'ясовує сільська хроніка Яжова Старого в Галичині. Згадуючи про страшні татарські напади і небесну опіку Пречистої Діви Марії, та хроніка каже: «Народ переляканий і збідований втікав до своєї церковці, падав на коліна перед іконою Божої Матінки, молився гаряче й ніколи не був позбавлений її опіки».

У свято Покрови Пресвятої Богородиці ми просимо у Цариці Небесної захисту і допомоги: «Згадай нас у Твоїх молитвах, Пречиста Діво Богородице, та не загинемо за премноження гріхів наших, покрий нас від усякого зла і лютих напастей; на Тебе бо сподіваємося і, Твого Покрова свято св’яткуючи, Тебе величаємо».

Для дівчат Покрова — найбільше свято: у молоді починався сезон вечорниць, а у господарів — період весіль.

У Карпатах до Покрови остаточно поверталися всі пастуші отари з полонин і завершували останню мандрівку чумаки.

До Покрови всі польові роботи мали бути закінчені, озимина посіяною, на зяб зорано.