Головна » 2011 » Квітень » 22 » Велика П’ятниця

Велика П’ятниця

Терновий вінок

У Велику п’ятницю Церква згадує неправедне осудження Синедріоном і Пилатом Господа Ісуса Христа, Його страждання, розп’яття на хресті, смерть і покладання Його тіла в гріб, зішестя душею в пекло для сповіщення там перемоги над смертю і визволення душ, які з вірою чекали Його пришестя, а також введення розбійника в Рай.

Ранок Великої п’ятниці... Христос після тривалих допитів, насмішок, знущань стоїть перед Пилатом. Він виснажений у цілковитій покорі очікує уже давно відомого вироку. Пилат, не зважаючи на розуміння невинності Праведника, на вмовляння дружини, на свою совість, піддається тискові первосвящеників, книжників, законовчителів, народу і підписує смертний вирок Тому, Хто Сам є Життям.

Життя засуджують до смерті! Страшна мить людського безумства, злоби, ненависті...

Спаситель пройшов Свій смертельний голгофський шлях від початку  до кінця. Він не плакав, не просив пощади, не вмовляв катів зменшити страждання. Він мовчав... Лише кілька фраз злетіло з Його наболілих уст, кілька слів, сповнених жалю до людства, сповнених святою тихою покорою.

Ісус Христос
Ісус Христос

Страждання Господа за наші гріхи були, наскільки тяжкими, настільки ж і славними для Господа. Вороги йдуть, щоб узяти Його на страждання і смерть, – і падають перед Його Божественною всемогутністю і зцілюються від ран. Вони палають злобою проти Спасителя, але Його невинність і найвища святість торжествує над їх осліпленою злістю. Ті, хто або через страх, або користолюбство відреклися від Господа, свій гріх проти Нього сповідують або слізьми каяття, або смертю відчаю. Апостол Петро своє зречення від Христа омиває гіркими сльозами щирого покаяння.

Юда зрадник, побачивши, що Господь засуджений на смерть, впадає у відчай і повертає 30 срібняків первосвященикам, сказавши: Я згрішив, віддавши Кров невинну. Первосвященики, замість розради людині, що послужила їм, тільки поглиблюють його відчай і показують свою слабкість та нерішучість перед правдою, сказавши Юді: «А нам що до того? Дивись собі сам». «Хіба це не слова тих, хто сам свідчить про своє лиходійство і божевілля, прикриваючись беззмістовність личиною удаваного незнання»? Відчайдушний Юда кинув срібняки в церкві, та й повісився. А срібняки, як ціну крові, за порадою первосвящеників, не долучили до скарбниці церковної. «Розумієш, – каже святитель Іоан Золотоустий, – як вони осуджуються своєю совістю? Самі бачать, що купили вбивство, і тому не поклали в корван».

Розп'яття
Розп'яття

Богочоловік на хресті; один з розп’ятих з Ним розбійників, викриваючи іншого за богохульні слова, сповідує Ісуса Христа Господом, та Його невинність і Божество. Врешті, для слави Розіп’ятого з’являються одне за одним страшні знамення, що сповіщають про спокутні страждання і смерть Найсвятійшого і врозумлюють розпиначів (1 Кор. 2:8). У храмі Єрусалимському завіса роздирається надвоє, показуючи, що з хресною смертю всесвітньої Жертви настав кінець давньої скинії і відкрився всім шлях у саме святилище (Євр. 9:8).

Все закінчилось, як і мало закінчитись: терня, Хрест, цвяхи, невимовний біль, останнє "Звершилось" і... смерть.

Тіло мертвого Спасителя зняли з Хреста, обгорнули плащаницею (білим лляним полотном) і понесли у новий гріб, де ще ніхто не був похований. Похоронна процесія нічим не вирізнялась: сумні обличчя, заплакані очі, понурий вигляд... Єдине, що відрізняло її від сотень інших — у поховальних пеленах був Творець світу. Найстрашніший день в історії людства. Такого дня не було ніколи і більше ніколи не буде. Христос один раз приніс Себе в жертву. І цю визначальну у нашому спасінні подію ми кожного року згадуємо сумними богослужіннями Великої п’ятниці. Бо це очевидно: як тільки ми забудемо про спасительну Голгофу Христову, ми знайдемо свою загибель, повну страждань, розчарувань, болю та гріха.

Розп'яття Господа Ісуса Христа
Розп'яття Господа Ісуса Христа

Поділитися з друзями:

Переглядів: 3808 | Додав: leonc | Теги: життя, Бог, смерть, Християнство, Розп'яття, Ісус Христос, Біблія, Велика П’ятниця

Коментарі:

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
«  Квітень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Аватар KamPod_
Чомусь зазвичай у людському суспільстві навпаки - запам'ятовують огріхи і погані справи, а добре швидко забувається

Аватар leonc
Для перегляду коментарів із соціальних мереж, потрібно клікнути на відповідну назву під словом "Коментарі"

Аватар KamPod_
Можна попросити уточнення, опис відмінностей?

Завжди цікавили такі питання (воно і буде уточненням відмінностей):
Приклад 1 - я один в родині виявився достойним вічного життя а решта (чи навіть більша частина) моїх близьких і родичів не прагнули до цього і не змогли його досягти. Тоді питання - хіба це буде те ж життя що і в земному існуванні? навіщо воно мені, якщо я не буду м

Аватар KamPod_
Якщо після смерти нас чекає вічне небуття, тобто, якщо там за межею нічого немає, то тоді життя немає сенсу взагалі.

Я не відкидаю думку що так і є. Адже ж немає сенсу від життя тварин які нас оточують - вони не отримають воскресіння до вічного життя згідно з Біблією

Аватар KamPod_
А яке більш логічне порівняння тут доречне?

У тому то й справа, що логіки у переродженнях в нове життя мало, точніше її немає

Аватар KamPod_
Все вроді б то так і можна провести паралель між народженням немовля і закінченням існування або смертю внутріутробного плоду. Але мені здається у випадку з немовлятами повірити їм набагато легше що є щось поза їх світом, адже навколо них реальна перешкода яку вони навіть можуть торкатись. А в випадку з людиною і її народженням після смерті, то такої перешкоди яку можна було б відчути немає тому і

Аватар KamPod_
Дуже тонко підмічено на рахунок мами ось це:"Вона скрізь навколо нас, ми в ній перебуваємо і завдяки їй рухаємось і живемо. Без неї ми просто не можемо існувати"
Дійсно перегукується з канонами релігії і віри що Бог всюди навколо.

Аватар leonc
Я з тобою цілком погоджуюсь. Адже «Христос помер за всіх, щоб ті, хто живе, вже не для себе жили, але для померлого за них і воскреслого … Отже, хто в Христі, той нове створіння; давнє минуло, тепер усе нове» (2 послання до Коринф’ян 5:15,17). Як наслідок - «Хто увірує і охреститься, буде спасений, а хто не увірує, буде осуджений» (Марка 16:16) і це абсолютно не залежить від якихось вроджених

Аватар KamPod_
Порівняння з метеликом також не дуже логічне як на мене. У комашки п'ять стадій розвитку кожну з яких можна описати і "пощупати", є впевненість і наукові доведення що так і буде, а в випадку з починаючи третього життя? Усе покладається лише на вірі що так і є - тобто знову прийшли до вихідної точки чи є взагалі щось після фізичної смерті і навіть якщо є, то помоєму цей індивід у трет

Аватар KamPod_
Взагалі то п'ять життів якось взагалі не по християнськи, якась реінкарнація спадає надумку, хоча далі читаючи зрозумів що мається на увазф дещо інше.
Дуже заінтригувало коли читав, що розвиток зародка в утробі це перше життя. І реальне народження виходить що є логічним продовженням закінчення цього життя. Але ж виходить що Адам і Єва не мали цього першого життя, як в принципі і третьог

 
 
leonc © 2010-2024
Безкоштовний хостинг uCoz Google