Петрів піст (піст Святих Апостолів)

Хто молиться і постить,
той має два крила, легші від самого вітру
Святий Йоан Золотоустий

Через тиждень після свята П'ятдесятниці починається піст, який носить ім'я святих апостолів. Ця назва пов'язана по-перше, з тим, що він відбувається за прикладом перших учнів Христових, котрі постом готували себе до всесвітньої проповіді Євангелія після отримання дарів Святого Духа, тобто - після П'ятдесятниці. По-друге, за сучасним церковним уставом він продовжується до дня святих апостолів Петра і Павла (знову - зв'язок з апостолами). По-третє, встановлення цього звичаю сягає апостольських часів - першого християнського покоління.

Про його церковне узаконення згадується в пам'ятнику ранньохристиянської писемності, відомому під назвою «Постанови святих апостолів». У п'ятій книзі «Постанов» читаємо: «Після П’ятидесятниці святкуйте одну седмицю, а потім постіться; справедливість вимагає і радіти після прийняття дарів від Бога, і поститися після полегшення плоті».

Але остаточно цей піст затвердився, коли в Константинополі і Римі, який тоді ще не відпав від Православ’я, були збудовані храми в ім’я первоверховних апостолів Петра і Павла. Освячення константинопольського храму відбулося в день пам’яті апостолів 29 червня (за новим стилем — 12 липня), і з тих пір цей день став особливо урочистим і на Сході, і на Заході. У Православній Церкві затвердилося приготування благочестивих християн до цього свята постом і молитвою.

З IV століття свідчення отців Церкви про апостольський піст стають усе частішими, про нього згадують св. Афанасій Великий, Амвросій Медіоланський, а в V столітті — Лев Великий і Феодорит Кирський.

Святий Лев Великий пише: «Після празника П'ятдесятниці піст особливо необхідний, щоб його подвигом очистити наші думки і стати гідними дарів Святого Духа... Тому то установлений незмінний і спасенний звичай, щоб після святих і радісних днів, що їх празнуємо в честь Господа, який воскрес із мертвих і потім вознісся на небо, і після прийняття дару Святого Духа, — приходив подвиг посту».

Цей піст заповіданий, щоб оберегти нас від безпечності, в яку дуже легко впасти через довготривалий дозволу на їжу, яким ми користувалися. Якщо ниву нашої плоті не обробляти невпинно, на ній легко зростає терня і приноситься такий плід, який не збирають в житницю, а спалюють. Тому ми зобов'язані нині зі всім старанням зберігати те насіння, яке прийняте в наші серця від небесного Сіяча, і остерігатися, щоб заздрісний ворог абияк не зіпсував того, що дароване Богом і в раю чеснот не виросли терня пороків. Відвернути ж це зло можна тількимилостинею та постом.

Блаженний Симеон Фессалонікійський пише, що піст встановлений на честь апостолів, тому що через них ми сподобилися багатьох благ і вони з'явилися для нас діячами і вчителями посту, слухняність... і стриманість.

Петрів піст є дещо менш суворий, ніж Великий піст перед Пасхою. Під час Петрового посту устав Церкви наказує щонеділі, по три дні - щопонеділка, щосереди і п'ятниці - утримуватися від риби, вина та масла; у решту днів же слід утримуватися тільки від риби. У суботні, недільні дні цього посту, а також в дні пам'яті якого-небудь великого святого або дні храмового свята також дозволяється риба.

За словами святителя Іоанна Златоуста «піст з вірою багато дає міцності, тому що навчає великому любомудрію, людину робить Ангелом, та ще й зміцнює проти сил безтілесних... той, хто молиться, як належить, і до того ж поститься, небагато вимагає; а хто вимагає небагато, той не буде срібролюбним; а хто не срібролюбний, той любить подавати милостиню. Хто поститься, той стає легким і окриляється, і з бадьорим духом молиться, погашає злі похоті, умилостивлює Бога й скоряє гордовитий дух свій. Тому апостоли майже завжди постились».

Отже, постімося постом приємним, задля укріплення духу нашого.