Святитель Миколай Сербський

Вірую. Віра освічених людей.

ПЕРЕДМОВА

У наш час багато людей, особливо молоді, після довгих і болісних духовних блукань і пошуків відкривають для себе православну віру, її надхненну істину, її неоціненне значення для життя і порятунку кожної людини. Тим часом, щоб почати жити в цій істині, необхідно дізнатися про неї зі справжніх, достовірних джерел, від істинних свідків віри, але по можливості сучасних читачеві і близьких йому в його духовних прагненнях. Отже, віра від слухання, а слухання від слова Божого (Рим. 10:17).

Заснована на слові Божому, записаному в Священному Писанні, проповідь віри, зберігається і передається в Церкві з покоління в покоління досвідом церковного життя і порятунку, перш за все у святій літургії, являє собою одне з головних завдань і для нинішнього покоління пастирів й богословів; це важливо особливо сьогодні, коли множаться лже-пророки і самозвані вчителі віри, люди зі збоченим розумом і далекі від істини, гордовиті невігласи, недотримувачі здорових слів Господа нашого Ісуса Христа і ученням про істинне служіння Богові, заражені змаганнями та суперечкою (пор.: 1 Тим. 6:3-4). Справжнє церковне вчення про віру, тобто істинно православний, апостольський і святоотцівський катехізис, є зараз нагальною потребою як для тих, хто тільки вступає на шлях віри, так і для тих, хто виріс і вихований у Православ'ї з дитинства, але не мав можливості отримати глибші знання про віру. Такий катехізис повинен бути невіддільний від церковної проповіді, натхненної словом Божим, але в той же час простої, доступнох та переконливої не в переконливих словах людської мудрості, але в доказі духа та сили (1 Кор. 2:4). Таким був катехізис ранньохристиянських століть, найвідоміший з яких написаний святим Кирилом Єрусалимським. Святоотецький катехізис, як правило, був адресований катехуменам (сповіщеним, тобто тим, хто вивчає віру для прийняття святого хрещення) або новохрещеним і тлумачив Символ віри, коротке сповідання основних істин християнської віри, що вимовляється перед таїнством хрещення.

Найбільш повним, вселенським і обов'язковим для всіх символом віри є Нікео-Царгородський Символ віри, названий так тому, що був сформульований і прийнятий як непогрішиме вираження церковної віри святими отцями Першого Вселенського Собору, що відбувся в Нікеї в 325 році, і Другого Вселенського Собору, що відбувся в Царграді в 381 році. З тих пір на кожній літургії ми, православні християни, сповідуємо сутність своєї віри його словами. Ми не знайдемо жодного православного молитвослова, жодної церковної публікації повчального характеру, де б не містився Символ віри.

Ця невелика книга, яку ти, дорогий читачу, тримаєш у руках, є саме таким церковно достовірним і святоотцівськи натхненним, але і живим сучасним катехізисом, тобто викладом і поясненням змісту Символу віри, богонатхненного тексту, що свідчить нам віру, раз назавжди передану святим (Юд. 1:3), віру в Єдиного Бога, у Святій Трійці прославленого, і в єдину Святу, Соборну і Апостольську Церкву. Автор цієї книги святитель Миколай (Веліміровіч) (1881-1956), один з найвидатніших сучасних проповідників слова Божого, єпископ Охридський та Жічский, більш відомий як владика Миколай.

Ми хотіли б звернути увагу читача і на саму назву книги, яку владика Миколай дав своєму неперевершеному коментарю, катехизису православної християнської віри, - Віра освічених людей. Хтось може запитати: "Хіба Православ'я представляє собою віру тільки для освічених, хіба воно не для всіх? І хіба існує одна віра для освічених, а інша для неосвічених?". Відповідь проста: такою назвою автор хотів без безпосередньої полеміки ненав'язливо вказати на одну фатальну і дуже поширену, особливо в середовищі нецерковної інтелігенції, оману, що Православ'я привабливе тільки для "примітивних" та "неосвічених", в той час як так звані "освічені" можуть і повинні займатися "сучасними системами" окультно-магічного або синкретично-сектантського спрямування. Дуже важлива гра слів і тонка іронія владики, який назвав свою книгу саме так, - для непосвячених вона може залишитися непоміченою: владика Миколай хотів сказати, що духовно і сутнісно освічена людина не та, що більш-менш начитана, не та, хто в марнославстві копить знання, а та, котра укладена внутрішньо, всім серцем, усім єством, хто подібний образу Божому, той, хто христоподібний, перетворюючись, оновлений, обожений. Сповнена благодаттю людина - небесна людина вже тут, на землі. У такому тлумаченні наша віра, віра Церкви, віра святих апостолів і святих отців, віра православних християн, воістину - віра освічених людей.

Але такий зміст поняття освіченості відкривається читачеві тільки по ходу прочитання книги. Тому початкову назву книги ми винесли в підзаголовок, а саму книгу назвали одним, але всеохоплюючим і для нашого життя визначальним словом - Вірую.

Ми впевнені, що ця книга допоможе кожному читачеві вірувати православно, правдиво й з порятунком.

Єпископ Бачський Іриней (Булович)