До змісту статті...

Святитель Миколай Сербський

Вірую. Віра освічених людей.

І вознісся на небеса і сидить праворуч Отця.

Найдивовижніший з гостей одного разу відвідав землю і повернувся у Свої простори. А здивування від пришестя Його залишилося і розповсюдилося по всьому світу. І сотні поколінь протягом дев'ятнадцяти століть говорили про цього Відвідувача більше, ніж про кого-небудь іншого у світі. Але саме велике чудо полягає в тому, що всі ці покоління говорили про Нього не тільки як про такого, що колись відвідав землю, але як про свого сучасника. І понині йдеться про Нього не як про того, хто приходив колись, але як про сучасника. Повсякчас Приходив і повсякчас Сучасник! Неповторне чудо в історії роду людського. Особистість цього Відвідувача виняткова, не можна порівняти ні з ким із земних, не пояснима нічим земним. Багато хто в подиві запитують: хто Він? А ми знаємо Його, і не знаємо. Дивимося на Нього здалеку і бачимо Його поруч. Дух Його серед нас. Ми в Його владі. Ім'я Його приносить нам надію, втіху і радість. Хто Він?

Це Цар Царства Небесного, одягнувшись у людину, в звичайну людину, ось хто цей незвичайний Відвідувач світу. І так само як воскресіння із гробу личило Його силі, так і вознесіння на небеса було згідно величі Його. Від Отця вийшов Я, і на світ Я прийшов. І знов покидаю Я світ та й іду до Отця. (Ін. 16:28). Що може бути зрозуміліше цих слів?

Що може бути зрозуміліше того, що син, виконавши волю батька, поспішає назад до батька? Хіба цар, отримавши перемогу в битві, не повертається в царство своє? А сіяч, засіявши ниву, не повертається в свій будинок? І вчитель, прочитавши свій урок, не йде у своє житло? І пастух, знайшовши втрачену вівцю, не продовжує свою стежку? І священик, освятивши чий-небудь будинок, не повертається в храм? І працівник, виконавши свою роботу, не йде відпочити? А Господь наш Ісус Христос зійшов на землю і як Син, і як Цар, і як Сіяч, і як Учитель, і як Пастух, і як Священик, і як Працівник. Завершивши роботу Свою, виконавши місію Свою в цьому світі, Він повернувся у вічне Царство Небесне, з якого прийшов до людей.

Переможне входження Господа на небеса було таким же чудовим, як і Його зішестя з небес! Дивовижно народжений від Святої Діви і сили Божої, Він дивовижно вознісся на небеса силою Божественною, на очах у Своєю Святої Матері та учнів Своїх. Вознесіння Його словесне. Вознесіння Його засвідчено. Словесно з вищої словесності небесної; засвідчено очевидцями, що добровільно прийняли страждання за свідчення своє.

Безліч свідків: хто порахує їх? Святий апостол і євангеліст Марк пише про вознесіння Господа: Господь же Ісус, по розмові із ними, вознісся на небо, і сів по Божій правиці (Мк. 16:19). Детальніше оповідає про цю велику подію святий Лука, лікар, кажучи: І, прорікши оце, як дивились вони, Він угору возноситись став, а хмара забрала Його сперед їхніх очей... А коли вони пильно дивились на небо, як Він віддалявся, то два мужі у білій одежі ось стали при них, та й сказали: Галілейські мужі, чого стоїте й задивляєтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо (Дії 1:9-11). Ми бачимо, що і при цій події присутні ангели Божі, як і при зачатті і народженні Спасителя, як при Його сорокаденному пісту після хрещення, і під час Його страждань у Гефсиманському саду, і при славному воскресінні Його. Воїни небесні всюди слідують за своїм Царем і являють себе людям видимим чином, коли Цар вважатиме це корисним.

Ще стародавній псаломщик пророчо говорив: Піднесіте верхи свої, брами, і будьте відчинені, входи відвічні, і ввійде Цар слави! Хто ж то Цар слави? Господь сильний й могутній, Господь, що потужний в бою! Піднесіте верхи свої, брами, і піднесіте, входи відвічні, і ввійде Цар слави! Хто ж то Він, той Цар слави? Господь Саваот Він Цар слави! (пор.: Пс. 23:7-10). І ще говорив: Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів за підніжка ногам Твоїм! (Пс. 109:1). І Сам Господь - Свідок над свідками - пророкував Своє вознесіння на небеса і Свою майбутню славу. Пророкував про неї на годину Свого найбільшого приниження, коли євреї у палаці первосвященика принижували і бичували Його. Він промовляв Свої святі слова: А навіть повім вам: відтепер ви побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме! (Мт. 26:64). Яке ще свідоцтво потрібно людям, окрім Нього власного? В устах Месії немає неправди ні про минуле, ні про майбутнє.

Але ось ще свідоцтва, підтверджені кров'ю свідків-мучеників, щоб ще більше наситити душі ваші істиною про Нього. Святий апостол Петро свідчить про Христа: що, зійшовши на небо, пробуває по Божій правиці, а Йому підкорилися Анголи, влади та сили (1 Пет. 3:22). Святий апостол Павло, будучи захоплений до третього неба і побачивши чудеса небесного світу, свідчить, що Отець, посадивши (Сина. - Авт.) посадивши на небі праворуч Себе, вище від усякого уряду, і влади, і сили, і панування, і всякого ймення, що назване не тільки в цім віці, але й у майбутньому. І все впокорив Він під ноги Йому, і Його дав найвище за все (Еф. 1:20-22; пор: Євр. 12:2; Кол. 3:1). Свідок того і святий архідиякон Стефан, першомученик: А Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув, і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв, і промовив: Ось я бачу відчинене небо, і Сина Людського, що по Божій правиці стоїть!... (Дії 7:55-56). І святий Андрій Константинопольський бачив Господа у славі на небесах. Так само як багато хто і багато святих, особливо мученики, яким являвся Господь, щоб полегшити муки.

Месія і Спаситель ваш, один-єдиний, вознісся на небеса, звідки перш зійшов як Відвідувач. Вознісся в Царство Своє, вічне і безсмертне, в якому Він приготував місце спадкоємцям Своїм з іншого Свого царства, з Своєї земної Церкви.

Тому, освічені, не чекайте іншого месію, який пообіцяє вам так зване земне царство і на землі запанує. Такого месію чекають невірні й неосвічені, які не зберегли в собі образ Божий. Не знають вони, нещасні, що помилковий це месія, а не справжній. Бо скільки б не тривало царство земне, яким би великим і міцним воно не було, і йому, як всьому тимчасовому і земному, повинен прийти кінець. А кінець веде до смутку і відчаю.

Хіба може таке царство наситити ваші душі і заспокоїти серця? Хіба такий месія до душі вам? Істинний Месія, єдиний і справжній, сказав: Моє Царство не із світу цього (Ін. 18:36). Істинний Месія піднесеніше й чарівніше за всі очікування людські, а тому прекрасніший і невимовніший будь-яких бажань. Царство Його поза часом, поза змін і тління - Царство вічне, безмежне, невмируще.

Такий Месія один тільки - Господь наш Ісус Христос, Син Божий, Єдинородний, Цар і Відвідувач, народжений в печері від Пречистої Діви Марії, заради нас людей і для нашого спасіння, за Понтія Пілата розп'ятий, страждав і похований, воскрес і вознісся на небеса і у славі сидить праворуч Отця.

Це віра святих, віра тих, хто переміг себе і підніс розум і серце до світлих небес. За допомогою віри знехтували вони низами, і піднесли свої серця вгору, і освятилися. Вони принесли плід віри, найпрекрасніший з усіх плодів земних. Віру цю не можуть прийняти розгнуздані, чиї серця і душі ледь волочаться по землі. Тільки ті, хто вгамовує і обмежить себе й вправляється в чесноті, зростуть до небесних висот. Ті, хто знає солод молитви, радіють цій вірі. Ті, хто творить милостиню і прощає, радіють цій вірі; хто творить милостиню і прощає занепалим, веселяться вірою цієї. Вони постійно пам'ятають про Страшний Суд, і тому Суд не буде їм страшний. Чадами Божими будуть названі вони, дітьми Царськими. І царювати вічно з піднесеним Господом. І зігріються біля вогнища вічній любові, вічного батьківства Божого.

Чи не ваша це віра, христоносці, і святих предків ваших? Нехай стане вона і вірою дітей ваших, з роду в рід. Віра непосоромлена, православна, рятівна, глибока, як могила, і висока, як небеса, - віра воскреслих і піднесених душ. Вона сповідує покаяння і очищення. Її приймають і в неї огортаються люди, істинно освічені, що носять в собі образ Божий. Вони в день Судний, коли Господь, що вознісся, стане судити, будуть помилувані і названі благословенними.

ВОЗНЕСІННЯ. БЛАГОСЛОВІННЯ. СВІТ.

І знову прийде зі славою судити живих і мертвих, і Царству Його не буде кінця.

Пильність заповідана вам. А пильність - це тверезість. Неспання і чуйне очікування. Пильність над собою: над своїми помислами, бажаннями і справами - суворе правило вашої віри. Пильність загострює духовний зір, щоб ви могли відрізнити добре від злого, щоб знали, хто входить в серце ваше і від кого приходять помисли. Пильнування відлякує ворога і зустрічає друга. Чуйне очікування підсилює любов і очищає совість. На кого спрямоване ваше саме чуйне очікування? На Любимого, на самого Улюбленого. На Того, любов Якого привела вас в цей світ і Чия любов зустріне вас в іншому світі. Се, обіцяв Він прийти. І душі людські тремтять від обіцянки Його, так само як любляче серце тріпоче в очікуванні коханого.

Очікування підсилює любов і очищає совість. Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський (Мф. 25:13). Це Його слова, слова застереження. Та не будете подібні до п'яти нерозумних дів, що були у безпечності своїй застигнуті і відкинуті Нареченим. Се, Жених гряде, будьте тверезими та пильнуйте!

Він приходив одного разу і прийде знову. Перший раз прийшов Він у приниженні, а другий раз у славі прийде. Перший раз прийшов як Відкупитель світу, а другий раз прийде як Суддя його. Різниця між Першим і другим пришестям Його величезна; при Першому пришестя Своєму Він залишався на землі 33 роки, а Друге пришестя Його буде рівне миті: Бо як блискавка та вибігає зо сходу, і з'являється аж до заходу, так буде і прихід Сина Людського (Мф. 24:27). Таким раптовим і блискавичним буде і прихід Господа. Тому Він і нагадує вірним Своїм: пильнуйте, бо не знаєте, котрого дня прийде Господь ваш (Мф. 24:42). Перший раз прийшов Він як сіяч-трудівник, а другий раз прийде як стрімкий збирач жнив. І так само як жнива не вимагають багато часу в порівнянні з польовими роботами, від посіву до збору врожаю, так само і Друге пришестя Його в порівнянні з Першим буде швидким і коротким. І раптовим! Тому й заповідані пильність, бадьорість духу, тверезість і чуйне очікування.

Величним буде Друге пришестя Господа в блиску слави небаченої: І того часу на небі з'явиться знак Сина Людського, і тоді заголосять всі земні племена, і побачать вони Сина Людського, що йтиме на хмарах небесних із великою потугою й славою (Мф. 24:30). Його пришестя воістину буде гідним Царя царів. Перед Ним, під Ним, навколо Нього будуть кружляти променисті воїнства ангелів. Будуть сурмити труби і вогненні блискавки спалахуватимуть попереду ходи їх: І пошле Анголів Своїх Він із голосним сурмовим гуком, і зберуть Його вибраних від вітрів чотирьох, від кінців неба аж до кінців його (Мф 24:31). Так говорив Господь про свій другий прихід. А прозорливий пророк, якого навіть євреї не відкидають, писав: престол Його огняне полум'я, колеса Його палахкотючий огонь. Огненна річка пливла й виходила з-перед Нього; тисяча тисяч служили Йому, і десять тисяч десятків тисяч стояли перед Ним; суд усівся, і розгорнулися книги (Дан. 7:9-10). Так писав пророк, якого навіть євреї не відкидають.

Несподіваним буде і прихід Судії в силі і славі. А Cуд його таким буде, як Сам Він описав його: Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї. І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів. І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята ліворуч (Мф. 25:31-33). Розділить Він людей на два боки - на правий і на лівий, так само як пастух розділяє овець і козлів. Тим, що праворуч, скаже Праведний Суддя: Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу. (Мф. 25:34) А тим, що ліворуч: Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований (Мф. 25:41). Простою і зрозумілою буде праведна міра Його. Тим, першим, уготовані вічне життя і блаженство. Тому Він говорить до них: Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви. Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в'язниці Я був і прийшли ви до Мене (Мф. 25:35-36). Запитають Його благословенні, коли вони бачили Його в біді і допомогли Йому, відповість їм праведний Суддя: Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили (Мф. 25:40).

А тих, інших, що ліворуч залишаться, прожене в муку, що дияволові та ангелам його приготовлені. Запитають Його вигнані: коли вони бачили Його стражденним і не допомогли Йому? Відповість їм праведний Суддя: Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, Мені не вчинили (Мт. 25:45).

Бачите, освічені, що Господь зрівнює Себе з тими, хто страждає в цьому світі. Він ласкаво називає їх братами Своїми. Хіба відмовите ви в хлібі братам Христа? Знайте, хто їм відмовляє, відмовляє Йому. На Суді це відкриється, і Він буде судити по правді.

А коли суд закінчиться, настануть радість і нескінченне царство праведників: Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця (Мт. 13:43). Всі тимчасові царства впадуть, і всяка земна влада розтане, як туман при сонячному світлі, одне тільки Царство залишиться, без меж і сусідніх царств. Як провидів і передбачив пророк, якого і євреї визнають: Панування Його панування вічне, яке не спиниться, а царство Його не буде зруйноване (Дан. 7:14). І продовжиться Царство Його довше видимого неба і тлінної землі, бо сказано: бачив я небо нове й нову землю, перше бо небо та перша земля проминули (Об'явл. 21:1), а Царство залишиться.

З таким блиском, і силою, і славою, і величчю завершиться боголюдська драма, що почалася в холодній Віфлеємській печері. Так буде рости і зростати зерно гірчичне (див.: Мф. 13:31) і розвинеться в дерево життя, крона якого покриє весь світ, видимий і невидимий. Нехай тішаться тому душі ваші, праведники, що за ім'я Христове терпите в цьому світі утиски.

Кожен день вашої скорботи, ваших страждань і принижень принесе вам століття і століття радості, бо ангельським громадянством нагороджені будете в Царстві Його. Кожен, хто хоч на краплину подібний Йому в стражданні, буде подібний Йому і в славі. Сльози ваші і рани ваші, сьогодні невидимі, освітить сонце, що ніколи не зайде. Видимі поразки ваші заради Євангелія Його обернуться в торжество перемоги, про яку оголосять не люди, пером і чорнилом, а ангели Божі гласом трубним.

Краще було б неправедним нині тримтіти і каятися нині, ніж на Суді Його. А ви, христоносці, радійте, що Месія ваш - Суддя світу. Бо по правді судити буде. Се, Той Ісус,

Якого Ірод ще в колисці малюкової мечем судив,

Якого Юда за тридцять срібників продав,

Якого старійшини єврейські принижували і бичували,

Якого Пілат визнав невинним і на хресті розіп'яв,

Який на хресті в страшних муках помер,

Який в третій день славно воскрес із гробу,

Який в сороковий день вознісся на небеса і сів праворуч Отця, -

Той же самий Ісус прийде знову в силі і славі. Прийде як вищий Суддя і буде судити живих і мертвих. Прийде як Цар безсмертний, щоб відкрити Царство безсмертя для праведних, і засяють праведники в тому Царстві, наче сонце.

Це віра праведних, скромних, і лагідних, але безстрашних на шляху до істини. Не можуть прийняти віру цю ті, чиї серця біжать за своєю пожадливістю очей. Її люблять ті, що знають велич Божу і правду вічну. З радістю думають вони про велич безсмертного Бога серед оточуючого їх смороду смертного. З радістю вони, оточені брехнею, творять справи істини. Висота Божа кличе їх і полонить краса істини. Вони творять справи істини, але сподіваються не на справи свої, а на Божу ласку. Чим праведніші вони, тим з більшим страхом очікують вони Суду Христового. А неправедні тому й творять неправду, що не мають страху Божого.

Блаженні, хто очікує приходу Господа в силі і славі, та допомагає меншим братам, як Самому Христу.

Блаженні, хто бодриться, пильно й чуйно очікує Любимого, самого Улюбленого. Вони дочекаються Його воістину, зустрінуть вони Його, як п'ять дів розумних. І Він введе їх в рай і запанує з ними навіки.

Чи не ваша це віра, христоносці, і віра самих праведних з предків ваших? Нехай стане вона і вірою дітей ваших, з роду в рід. Віра непосоромлена, православна, рятівна. Віра воістину освічених людей, що носять в собі образ Божий. Вони в день Христа будуть названі благословенними.

СУДДЯ. СУД. ПРАВДА.

До змісту статті...
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Аватар KamPod_
Чомусь зазвичай у людському суспільстві навпаки - запам'ятовують огріхи і погані справи, а добре швидко забувається

Аватар leonc
Для перегляду коментарів із соціальних мереж, потрібно клікнути на відповідну назву під словом "Коментарі"

Аватар KamPod_
Можна попросити уточнення, опис відмінностей?

Завжди цікавили такі питання (воно і буде уточненням відмінностей):
Приклад 1 - я один в родині виявився достойним вічного життя а решта (чи навіть більша частина) моїх близьких і родичів не прагнули до цього і не змогли його досягти. Тоді питання - хіба це буде те ж життя що і в земному існуванні? навіщо воно мені, якщо я не буду м

Аватар KamPod_
Якщо після смерти нас чекає вічне небуття, тобто, якщо там за межею нічого немає, то тоді життя немає сенсу взагалі.

Я не відкидаю думку що так і є. Адже ж немає сенсу від життя тварин які нас оточують - вони не отримають воскресіння до вічного життя згідно з Біблією

Аватар KamPod_
А яке більш логічне порівняння тут доречне?

У тому то й справа, що логіки у переродженнях в нове життя мало, точніше її немає

Аватар KamPod_
Все вроді б то так і можна провести паралель між народженням немовля і закінченням існування або смертю внутріутробного плоду. Але мені здається у випадку з немовлятами повірити їм набагато легше що є щось поза їх світом, адже навколо них реальна перешкода яку вони навіть можуть торкатись. А в випадку з людиною і її народженням після смерті, то такої перешкоди яку можна було б відчути немає тому і

Аватар KamPod_
Дуже тонко підмічено на рахунок мами ось це:"Вона скрізь навколо нас, ми в ній перебуваємо і завдяки їй рухаємось і живемо. Без неї ми просто не можемо існувати"
Дійсно перегукується з канонами релігії і віри що Бог всюди навколо.

Аватар leonc
Я з тобою цілком погоджуюсь. Адже «Христос помер за всіх, щоб ті, хто живе, вже не для себе жили, але для померлого за них і воскреслого … Отже, хто в Христі, той нове створіння; давнє минуло, тепер усе нове» (2 послання до Коринф’ян 5:15,17). Як наслідок - «Хто увірує і охреститься, буде спасений, а хто не увірує, буде осуджений» (Марка 16:16) і це абсолютно не залежить від якихось вроджених

Аватар KamPod_
Порівняння з метеликом також не дуже логічне як на мене. У комашки п'ять стадій розвитку кожну з яких можна описати і "пощупати", є впевненість і наукові доведення що так і буде, а в випадку з починаючи третього життя? Усе покладається лише на вірі що так і є - тобто знову прийшли до вихідної точки чи є взагалі щось після фізичної смерті і навіть якщо є, то помоєму цей індивід у трет

Аватар KamPod_
Взагалі то п'ять життів якось взагалі не по християнськи, якась реінкарнація спадає надумку, хоча далі читаючи зрозумів що мається на увазф дещо інше.
Дуже заінтригувало коли читав, що розвиток зародка в утробі це перше життя. І реальне народження виходить що є логічним продовженням закінчення цього життя. Але ж виходить що Адам і Єва не мали цього першого життя, як в принципі і третьог

 
 
leonc © 2010-2024
Безкоштовний хостинг uCoz Google