Джон Пауелл

Чому я боюся любити?

Переклад з англійської священика Олександра Борисова

Епілог

Поет Арчібальд Мак-Лиш говорив, що набагато більший вплив на людину мають символи, ніж ідеї. Символом самотності, говорив він, можуть бути два світила, навислі над морем; символом горя - одинока фігура в дверному отворі. Символом Христа у світі є християнин. Над вівтарями наших церков ми бачимо розп'яття. Під кожним з них незримий напис: «Не було більшої любові, ніж ця ... Любіть один одного, як Я полюбив вас». Це постійне нагадування нам про наше покликання як свідків Христа.

Ось що розповідають про святого євангеліста Іоанна, про того, котрий написав: «Бог є любов ... Якщо людина говорить Мені, що любить Бога, Якого не бачить, але не любить брата свого, якого бачить, то така людина просто брехун». Розповідають, що вже на схилі свого довгого життя Іван сидів у колі своїх молодих учнів, що зібралися біля його ніг. І ось, як оповідає переказ, один з його учнів вигукнув з невдоволенням: «Іван, ти завжди говориш про любов, про любов Бога до нас і нашу любов один до одного. Чому ти не розповіси нам про що-небудь інше? Чому ти не розповіси нам про що-небудь ще, крім любові?» Учитель, який, коли сам був молодий, схиляв голову на груди Бога, що став Людиною, сказав у відповідь: «Тому що більше нічого немає-тільки любов ... любов ... любов ... »

Це довга і важка дорога, це жертовний вівтар, це те, за що доводиться вносити величезну плату - вміння забути про самого себе, це те, що ніколи не шукає свого. Любов - це єдиний шлях до здійснення нашої загальнолюдської долі, єдиний шлях до ніг нашого Бога, Який є Любов.