«Спас в силах»

Спас в силах

«Спас в силах» - центральне зображення в іконостасі православного храму.

Самим найменуванням образу «Спас в силах» виражена богословська концепція - явлення Ісуса Христа в силі і славі в кінці часів, на виконання Божественного Промислу про світ: «щоб, коли настане повнота часів, з'єднати у Христі все, що на небі і на землі» (До Ефесян 1:10).

Іконографія «Спаса в силах» склалася в XIV-XV століттях на підставі видіння, викладеного в книзі пророка Єзекіїля (Єзекіїля 1:4-6, 10, 13-16, 18, 22-28) та опису Теофанії (явлення Бога), даного в об'явленні Іоанна Богослова. В об'явленні Іоанна сказано так: «престол стояв на небі, а на престолі Сидячий. А Сидячий подібний був з вигляду до каменя яспіса й сардиса, а веселка навколо престолу видом подібна була до смарагду. .... І перед престолом як море скляне, до кришталю подібне. А серед престолу й навколо престолу четверо тварин, повні очей спереду й ззаду.

І перша тварина подібна до лева, а друга тварина подібна до теляти, а третя тварина мала лице, як людина, а четверта тварина подібна до орла, що летить.

І ті чотири тварині, кожна з них мала навколо по шість крил, а всередині повна очей. І спокою не мають вони день і ніч, промовляючи: Свят, свят, свят Господь, Бог Вседержитель, що Він був, і що є, і що має прийти!» (Об'явлення 4:2-3, 6-8).

Явлення Божої слави передається на іконі у вигляді символічних фігур - геометричних і ізоморфних, вони позначають різні сили небесні, земні і небесні рівні.

У центрі - Христос, що сидить на престолі. Червоний колір символізує вогняну природу божества («Бо Господь Бог твій - пожираючий огонь, Бог ревнивий» (Повторення закону 4:24), неопалиму купину (Вихід 3:2). Одяг золотого кольору - символізує сяйво слави, білого - чистоту і непорочність Спасителя як жертовного Агнця.

Фон ікони заповнений геометричними фігурами: на червоний квадрат накладені синє коло (овал), і червоний квадрат (ромб). Поєднання червоного і синього символізує з'єднання у Христі божественної і людської природ Спасителя, небесного царства і світу земного, милості й істини, вогню Духа і води Живої, непізнаваності і втілення і т.д.

«Спас в силах» - це не просто біблійний опис, перекладений на мову іконопису, це саме пророцтво, своєрідний біблійний трактат, переповнений знаками та символами. Композиція, побудована на поєднанні геометричних фігур, являє всесвіт, в центрі якої знаходиться образ Спасителя, що постає в сяйві божественного вогню (червоний ромб). Коло як нескінченна всеосяжна фігура, символізує Царство небесне, а червоний чотирикутник означає землю, яка складається з чотирьох стихій і орієнтована за чотирма сторонами світу. Образи «чотирьох звірів», розміщені по кутах «землі» - це не що інше як символи чотирьох євангелістів, які несуть Слово Боже по чотирьох сторонах світу. Так згідно традиційному тлумаченню, людський образ ангела як символ Матвія відбиває людську генеалогію Христа, з якої починається Євангеліє від Матвія; лев Марка - проповідь Іоанна Хрестителя в пустелі; бик Луки - жертву Захарії; орел Іоанна - піднесений, спрямований до небес характер початку Іванового Євангелія. Хоча це не єдине тлумачення і в залежності від епохи, території та школи іконографії поєднання даних символів із євангелістами дещо змінюється. Нарешті, навіть сам колорит ікони, побудований на комбінаціях земного червоного і блакитного небесного кольорів, символізує поєднання в образі Ісуса Христа божественної та земної природи.

Нерідко небесне склепіння зображується як би «витканим» з ширяючих ангелів. Власне, все, що оточує Христа на іконі, - ангельські лики і крила з очима, підніжжя престолу з крилатими колесами і навіть сам престол - не що інше, як символічне зображення різних небесних сил, таких чинів ангельської ієрархії, як «престоли», «сили», «влади», «начала» ...

Правою рукою Христос благословляє, лівою притримує розкриту Книгу. Символіка Книги в християнській культурі глибока і обширна - це і Книга Життя з іменами врятованих (Вихід 32:32; Об'явлення 3:5), і Книга Одкровення, написана всередині й назовні, і запечатана сімома печатками, відкрити і прочитати яку не може ніхто, крім Агнця (Об'явлення 5:1-7), це також і Книга Закону (Повторення закону 30:10) і Євангеліє. Нарешті, Книга - символ Самого Господа Ісуса Христа, Який є Слово Боже, яке прийшло у світ. З ранніх часів у християнському мистецтві існував алегоричний образ Христа у вигляді Книги, що лежить на престолі, на яку сходить голуб. Ця іконографія отримала назву «Етімасія», в російському варіанті - «Престол уготований» (зображенно в церкві Успіння в Нікеї VII ст.).

Без перебільшення, «Спас в силах» - це переданий живописно-символічною мовою богословський трактат на тему Другого Пришестя Христа, що прийде судити живих і мертвих (Дії 10:42; 2 послання Тимофію 4:8), суд Його - праведний (Іоанна 5:30), і постануть на суд Христовий усі (Римлянам 14:10).

До альбому «Спас в силах»

«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Аватар KamPod_
Чомусь зазвичай у людському суспільстві навпаки - запам'ятовують огріхи і погані справи, а добре швидко забувається

Аватар leonc
Для перегляду коментарів із соціальних мереж, потрібно клікнути на відповідну назву під словом "Коментарі"

Аватар KamPod_
Можна попросити уточнення, опис відмінностей?

Завжди цікавили такі питання (воно і буде уточненням відмінностей):
Приклад 1 - я один в родині виявився достойним вічного життя а решта (чи навіть більша частина) моїх близьких і родичів не прагнули до цього і не змогли його досягти. Тоді питання - хіба це буде те ж життя що і в земному існуванні? навіщо воно мені, якщо я не буду м

Аватар KamPod_
Якщо після смерти нас чекає вічне небуття, тобто, якщо там за межею нічого немає, то тоді життя немає сенсу взагалі.

Я не відкидаю думку що так і є. Адже ж немає сенсу від життя тварин які нас оточують - вони не отримають воскресіння до вічного життя згідно з Біблією

Аватар KamPod_
А яке більш логічне порівняння тут доречне?

У тому то й справа, що логіки у переродженнях в нове життя мало, точніше її немає

Аватар KamPod_
Все вроді б то так і можна провести паралель між народженням немовля і закінченням існування або смертю внутріутробного плоду. Але мені здається у випадку з немовлятами повірити їм набагато легше що є щось поза їх світом, адже навколо них реальна перешкода яку вони навіть можуть торкатись. А в випадку з людиною і її народженням після смерті, то такої перешкоди яку можна було б відчути немає тому і

Аватар KamPod_
Дуже тонко підмічено на рахунок мами ось це:"Вона скрізь навколо нас, ми в ній перебуваємо і завдяки їй рухаємось і живемо. Без неї ми просто не можемо існувати"
Дійсно перегукується з канонами релігії і віри що Бог всюди навколо.

Аватар leonc
Я з тобою цілком погоджуюсь. Адже «Христос помер за всіх, щоб ті, хто живе, вже не для себе жили, але для померлого за них і воскреслого … Отже, хто в Христі, той нове створіння; давнє минуло, тепер усе нове» (2 послання до Коринф’ян 5:15,17). Як наслідок - «Хто увірує і охреститься, буде спасений, а хто не увірує, буде осуджений» (Марка 16:16) і це абсолютно не залежить від якихось вроджених

Аватар KamPod_
Порівняння з метеликом також не дуже логічне як на мене. У комашки п'ять стадій розвитку кожну з яких можна описати і "пощупати", є впевненість і наукові доведення що так і буде, а в випадку з починаючи третього життя? Усе покладається лише на вірі що так і є - тобто знову прийшли до вихідної точки чи є взагалі щось після фізичної смерті і навіть якщо є, то помоєму цей індивід у трет

Аватар KamPod_
Взагалі то п'ять життів якось взагалі не по християнськи, якась реінкарнація спадає надумку, хоча далі читаючи зрозумів що мається на увазф дещо інше.
Дуже заінтригувало коли читав, що розвиток зародка в утробі це перше життя. І реальне народження виходить що є логічним продовженням закінчення цього життя. Але ж виходить що Адам і Єва не мали цього першого життя, як в принципі і третьог

 
 
leonc © 2010-2024
Безкоштовний хостинг uCoz Google