Головна » 2012 » Червень » 3 » День Святої Трійці. День зішестя Святого Духа.

День Святої Трійці. День зішестя Святого Духа.

Зішестя Святого Духа
Зішестя Святого Духа

Сьогодні в п'ятдесятий день по Великодню - день Святої Трійці, день зішестя Святого Духа на святих апостолів, день народження Святої нашої Православної Церкви, яка протягом майже двох тисяч років рятує, освячує і творить всіх нас спадкоємцями Царства Небесного.

Після Воскресіння Господнього Його учні невпинно жили відчуттям свята. Протягом ще сорока днів Він з’являвся їм по одному та зібраним разом. На очах учнів, Господь вознісся над землею, як би засвідчуючи їх, що в останній день світу Він прийде на землю так само, як відійшов до Бога-Отця. Прощаючись з ними до часу, Він обіцяв послати їм Утішителя - Святого Духа, що виходить від Бога-Отця. Учні не знали, що це означає, але вірили, що все буде по слову Господньому. Як вогонь у вогнищі, підтримували вони в душах благодатний стан того дня, кожен день збираючись в одному будинку на Сіонській горі в Єрусалимі. У відокремленій світлиці вони молилися, читали Святе Письмо. Так збувалося і ще одне з древніх пророцтв: «Від Сіону вийде закон і слово Господнє з Єрусалиму» (Книга пророка Михея 4:2). Так виник перший християнський храм.

У п'ятдесятий день після Старозавітного Великодня з'явився Господь до Мойсея на Синайській горі, давши йому через Святі Заповіді Свою Волю, і обіцянкою порятунку - Свою Любов. По суті, початок релігійності, як невід'ємне поєднання віри і виконання Волі Божої зійшло разом з Мойсеєм із Синайської вершини до підніжжя, наповненого маловірним та невдячним народом. Формування і розвиток релігійності формувало і розвивало цей народ, підіймало з нього благочестивих вождів і царів, праведників і великих пророків. Один з яких - пророк Іоїль - буквально провістив майбутню Новозавітну П'ятидесятницю, кажучи: «І буде після того, виллю від Духа Мого на кожне тіло, і будуть пророкувати сини ваші і дочки ваші; старцям вашим будуть снитися сни, юнаки ваші будуть бачити видіння. І також на рабів та на рабинь у ті дні виллю Духа Мого. … І буде: всякий, хто прикличе Ім’я Господнє, спасеться; бо на горі Сионі й у Єрусалимі буде спасіння, як сказав Господь, і в інших, яких прикличе Господь» (Книга пророка Іоїля 2:28-29,32).

Так в день П'ятидесятниці за обіцянкою Спасителя, який закликав апостолів не відлучатися від Єрусалиму до тих пір, поки не отримають обіцяну силу згори, було покладено початок християнства. Очікування зішестя Духа Святого з кожним днем ​​посилювалася. Ще за життя Христа апостоли дізналися від Нього, що повинні прийняти Духа Святого, але тоді вони до цього не прагнули настільки сильно. Все змінилося з моменту вознесіння Господа. Тепер серед них не було улюбленого Учителя, і всі свої надії вони поклали на Того, Кого Він обіцяв послати замість Себе. Очікування та надія породжували молитви. Апостоли збиралися в одному будинку на Сионській горі в Єрусалимі у відокремленій світлиці та невпинно просили Бога про швидке послання їм Утішителя і про те, щоб достойно Його прийняти.

У день П’ятидесятниці була третя година дня, за єврейським часом, тобто по нашому - дев'ята година ранку. Раптом зчинився шум з неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де перебували учні Христові. І з'явилися вогненні язики і спочили по одному на кожному з них. Так Дух Святий, за обітницею Спасителя, зійшов на апостолів, у вигляді вогненних язиків, на знак того, що Він дав апостолам здатність і силу для проповіді Христового вчення всім народам; зійшов же у вигляді вогню в знак того, що має силу обпалювати гріхи і очищати, освячувати і зігрівати душі. Отримавши дари Святого Духа, апостоли стали пророкувати і славити Бога різними мовами, яких раніше не знали.

З нагоди свята П'ятидесятниці, в Єрусалимі в цей час було багато євреїв, які прийшли з різних країн. Почувши шум, величезний натовп народу зібралася біля будинку, де були учні Христові. Всі в народі дивувались і запитували одне одного: «Чи не всі ці, якi говорять, галiлеяни? Як же ми чуємо кожен свою рідну мову, в якій народилися. Парфяни, i мідяни, i еламiти, i жителі Месопотамії, Юдеї i Каппадокiї, Понту та Асiї, Фригiї i Памфілії, Єгипту i країв Лівії, прилеглих до Киринеї, i захожі з Риму, юдеї та прозелiти [навернені з язичників], критяни й аравитяни, чуємо, що вони говорять нашими мовами про великі діла Божі?@raquo (Діяння святих апостолів 2:7-11). І в подиві казали: «вони напилися солодкого вина». Тоді апостол Петро, ​​вставши разом з іншими одинадцятьма апостолами, сказав, що вони не п'яні, але що на них зійшов Дух Святий, як це і було передбачено пророком Іоїлем, і що Ісус Христос, Якого юдеї розіп'яли, воскрес із мертвих, вознісся на небо і вилив на них Святого Духа. Закінчуючи проповідь про Ісуса Христа, апостол Петро сказав: «Отже, твердо знай, увесь дім Ізраїлів, що Бог ученив Господом і Христом цього Ісуса, Якого ви розп'яли» (Діяння святих апостолів 2:36). Проповідь Петра так подіяла на слухачів, що дуже багато хто увірував в Ісуса Христа. Вони стали запитувати Петра й інших апостолів: «що нам робити, мужі браття?» Петро відповів їм: «Покайтеся, і нехай охреститься кожен з вас ім'я Ісуса Христа на відпущення гріхів; і приймете дар Святого Духа» (Діяння святих апостолів 2:38). І тих, хто увірував в Христа охоче прийняв хрещення, виявилось у цей день близько трьох тисяч чоловік.

Після цієї великої події справдилися слова пророка Іоїла. І пронесли сини і дочки, раби і рабині благу євангельську звістку на слабких своїх плечах по цілому світові, бо за плечима цими були невидимі світу крила, і полум'я їх сердець, сповнених віри, не могли захлеснути ні хвилі злості людської, ні вітер лукавого часу. Це стало можливим тому, що вогненні язики Святого Духа, що горять в цих серцях, міг загасити лише Той, Хто дав їх. Саме з цього моменту був переможений страх приниження і смерті, муки і наруги. Тому що відтепер перед їх очима, крізь призму Хреста, крізь вже відкрите перед духовними, а часом і фізичними, очима Небо, була видна Пресвята, Єдиносущна і нероздільна Трійця.

Спочатку апостоли проповідували євреям, а потім розійшлися по різних країнах для проповіді усім народам. Для здійснення таїнств і проповідування вчення християнського, апостоли поставляли через рукоположення єпископів, пресвітерів (священиків або ієреїв) і дияконів. Так благодать Святого Духа, яка була явно дана апостолам, у вигляді вогненних язиків, тепер передається в нашій Святій Православній Церкві невидимо - в її святих таїнствах, через наступників-апостолів - пастирів Церкви - єпископів і священиків.

Зішестя Святого Духа це – наче вінець і завершенням викупительного подвигу Сина Божого. Тому і саме це свято є достойним і радісним завершенням церковних торжеств на честь і славу Воскреслого Господа. Адже в дні Зішестя Святого Духа народжується Христова Церква. І Дух Святий провадить, просвічує, освячує і зберігає її.

На це свято прийнято прикрашати храм і свої оселі гілками з дерев та квітами, на знак того, що у ті часи, коли був даний Божий Закон, вся природа красувалася в зелені. Звідси ще одна назва П’ятидесятниці – Зелені Свята. Адже квіти й зелень дерев є ознакою життя і тому стали вони символом життєдайного Святого Духа. Як природа навесні оновляється зеленню і квітами, так і свята Церква та її діти-християни оновляються силою Духа Святого.


Поділитися з друзями:

Переглядів: 1441 | Додав: leonc | Теги: Бог, Трійця, свято, Ісус Христос, Святий Дух, апостол, Біблія

Коментарі:

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
«  Червень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Аватар KamPod_
Чомусь зазвичай у людському суспільстві навпаки - запам'ятовують огріхи і погані справи, а добре швидко забувається

Аватар leonc
Для перегляду коментарів із соціальних мереж, потрібно клікнути на відповідну назву під словом "Коментарі"

Аватар KamPod_
Можна попросити уточнення, опис відмінностей?

Завжди цікавили такі питання (воно і буде уточненням відмінностей):
Приклад 1 - я один в родині виявився достойним вічного життя а решта (чи навіть більша частина) моїх близьких і родичів не прагнули до цього і не змогли його досягти. Тоді питання - хіба це буде те ж життя що і в земному існуванні? навіщо воно мені, якщо я не буду м...

Аватар KamPod_
Якщо після смерти нас чекає вічне небуття, тобто, якщо там за межею нічого немає, то тоді життя немає сенсу взагалі.

Я не відкидаю думку що так і є. Адже ж немає сенсу від життя тварин які нас оточують - вони не отримають воскресіння до вічного життя згідно з Біблією

Аватар KamPod_
А яке більш логічне порівняння тут доречне?

У тому то й справа, що логіки у переродженнях в нове життя мало, точніше її немає

Аватар KamPod_
Все вроді б то так і можна провести паралель між народженням немовля і закінченням існування або смертю внутріутробного плоду. Але мені здається у випадку з немовлятами повірити їм набагато легше що є щось поза їх світом, адже навколо них реальна перешкода яку вони навіть можуть торкатись. А в випадку з людиною і її народженням після смерті, то такої перешкоди яку можна було б відчути немає тому і...

Аватар KamPod_
Дуже тонко підмічено на рахунок мами ось це:"Вона скрізь навколо нас, ми в ній перебуваємо і завдяки їй рухаємось і живемо. Без неї ми просто не можемо існувати"
Дійсно перегукується з канонами релігії і віри що Бог всюди навколо.

Аватар leonc
Я з тобою цілком погоджуюсь. Адже «Христос помер за всіх, щоб ті, хто живе, вже не для себе жили, але для померлого за них і воскреслого … Отже, хто в Христі, той нове створіння; давнє минуло, тепер усе нове» (2 послання до Коринф’ян 5:15,17). Як наслідок - «Хто увірує і охреститься, буде спасений, а хто не увірує, буде осуджений» (Марка 16:16) і це абсолютно не залежить від якихось вроджених...

Аватар KamPod_
Порівняння з метеликом також не дуже логічне як на мене. У комашки п'ять стадій розвитку кожну з яких можна описати і "пощупати", є впевненість і наукові доведення що так і буде, а в випадку з починаючи третього життя? Усе покладається лише на вірі що так і є - тобто знову прийшли до вихідної точки чи є взагалі щось після фізичної смерті і навіть якщо є, то помоєму цей індивід у трет...

Аватар KamPod_
Взагалі то п'ять життів якось взагалі не по християнськи, якась реінкарнація спадає надумку, хоча далі читаючи зрозумів що мається на увазф дещо інше.
Дуже заінтригувало коли читав, що розвиток зародка в утробі це перше життя. І реальне народження виходить що є логічним продовженням закінчення цього життя. Але ж виходить що Адам і Єва не мали цього першого життя, як в принципі і третьог...

 
 
leonc © 2010-2018
Безкоштовний хостинг uCoz Google