Зішестя Христа до пекла. Україна. Волинь. с. Прохід Ратнівського р-ну., перша половина 17 ст. Реставрована у 1991 році. Експонується в Музеї волинської ікони. Матеріали: дерево (липа), левкас (ґрунт із крейди та клею), темпера, золочення на орнаментованому тлі.

Даний образ насичений непровінційною вишуканістю і святковою піднесеністю містичного дійства.
У верхній частині зображено гори – за традицією це умовне позначення тверді земної. Прірва ж – то є бездна пекла. У центрі композиції на зламаних дверях пекла стоїть Цар слави – воскреслий Христос. У лівій руці Він тримає згорнутий білий сувій Святого Письма, правою – підіймає з пекла Адама. На обличчі праотця здивування силою Ісуса. Христос сповнений співчуття і всепрощення. Зліва від Нього, покрита червоною накидкою, праматір людська Єва стоїть у глибокій духовній напрузі та надії і чекає своєї черги.
У роздумах про чудо воскресіння, яке щойно сталося, за Адамом, по праву руку від Христа, стоять царі Давид і Соломон. На іконі вони зображені у вишуканих царських одежах та з коронами на головах. За ними – «подвижник пустелі» Іоан Предтеча. По ліву руку від Христа, за праматір'ю стоїть пророк Мойсей зі скрижалями Законів. Обличчя і голови на задньому плані передають незлічиму кількість воскреслих.
Червоний колір хітона Ісуса символізує страдницьку жертву, принесену для спасіння роду людського. Його плащ, котрий ще продовжеє розвіваючись спадати, символізує момент зупинки стрімкого сходження Христа у глибини пекла. Еліпсовидний ореол довкола постаті Ісуса (так звана мандорла – з грецької «слава») є «світлом від світла», яке Ісус Христос приніс у пітьму пекла.
Між скелями на обрії зображено замок із червоними і зеленими дахами. Це водночас образ старозавітного Єрусалима і символ небесного Єрусалиму, тобто Раю.
Імовірно, що ця ікона вийшла з майстерні найвидатнішого художника Львова перших десятиліть XVII ст. Федора Сеньковича, який мав зв’язки з Волинню і вивчення творчості якого лише почалося.

По матеріалах художника-реставратора
Волинського обласного краєзнавчого музею
Лариси Обухович.
Волинські Єпархіальні Відомості 2010 №3 (64)

• 1
• 2
• 3
• 4
• 5