Велика субота

Зішестя в пекло

У цей день Православна Церква згадує поховання Тіла Ісуса Христа та Його зішестя в пекло.

Знявши з Хреста і обвивши плащаницею із пахощами, за звичаєм іудеїв, Йосип і Никодим поклали пречисте Тіло Господа в новому кам'яному гробі Йопивому саду, що знаходився недалеко від Голгофи. До дверей гробу понаклали великий камінь. При похованні Ісуса Христа була присутня Марія Магдалина та Марія, мати Йосієва.

А первосвященики та фарисеї знали, що Ісус Христос пророкував про Своє воскресіння, але - не вірячи цьому пророцтву і побоюючись, щоб апостоли не викрали Тіло Ісуса Христа і не сказали народові: Він із мертвих воскрес, - в суботу випросили у Пилата військову варту, приставили до гробу і самий вхід запечатали (Мт. 27:57-66; Мк. 15:42-47; Ін. 19:39-42), і тим доставили істині нове підтвердження.

Святитель Іоанн Златоуст пише: «Христос покладений був у новому гробі, в якому нікого раніше не було покладено, щоб воскресіння не могло бути приписано кому-небудь іншому, хто разом із ним лежав; щоб учні, по близькості цього місця, легко могли прийти і бути глядачами того, що трапилося, і щоб свідками поховання були не тільки вони, а й вороги. Те, що був опечатаний гріб і приставлена варта з воїнів, це дійсно з їх боку було свідченням поховання, так як Христос хотів, щоб відбулося поховання Його, і це було не менш достовірно, ніж воскресіння. Тому-то й учні ревно намагаються довести, що Він дійсно помер. Воскресіння Його було подтвержено всім: між тим, якби смерть Його в той час була прихована і не стало те абсолютно відомо, то це могло б пошкодити істині про Його воскресіння».

Зішестя в пекло

Заради нашого спасіння Бог Слово не тільки сходить у гріб тілом, але і душа Його сходить у пекло, де проповідує добру новину спасіння всім, хто там знаходився (1 Петр. 3:19-20). До воскресіння Христового, тобто до того моменту поки Христос не розрушив силу пекла Своїм Божеством, душі всіх без винятку людей після смерті переходили у пекло, адже рай – Царство Небесне – було зачинено через гріхопадіння людей.

Прийнявши нашу плоть, Бог не відрікся і не скинув з Себе Свою божественну природу. Тому ми молимося такими чудовими словами: «У гробі – плоттю, у пеклі – душею, в раї – з розбійником, і на Престолі був Ти Христе з Отцем і Духом». Христос, як Син Божий, був всюди одночасно, але тіло мертве тіло Його лежало у гробі, біля якого було приставлено охорону. Але це не надовго...

Якщо ми померли з Христом, то віруємо, що й жити будемо з Ним, знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, вже не вмирає: смерть уже не має над Ним влади (Рим. 6:8-9).

Христос лежить мертвим, але Він живий. Він уже «зневажає смертю смерть і тим, що в гробах, дарує життя». І нам більше нічого не залишається, як прожити Благословенну суботу до кінця, до тієї опівнічної години, коли проб'є початок Дня Господа нашого і прийде ця ніч. Ніч, повна світла, ніч, в яку ми проголосимо разом з Ангелом:

Він воскрес, нема Його тут! Ось місце, де Його поховали були. (Мк. 16:6)

Зішестя в пекло