Святого пророка Самуїла

Святий пророк Самуїл

Пророк Самуїл ((שְׁמוּאֵל_)))) був п'ятнадцятим і останнім судією Ізраїльським. Він жив за 1146 років до Різдва Христового. Походив від коліна Левія, був сином Елкани із Раматаїм-Цофіму, з гори Єфремової. Його батьки довго не мали дітей. Одного разу його мати, Анна, під час старанної молитви дала обітницю Богові: якщо у неї народиться син, то вона присвятить його Господеві. Молитва Анни була почута, і через рік у неї народився син. Анна назвала його Самуїлом, що означає "випрошений у Бога".

Від утроби матері він був обраний Богом для здійснення великих справ. Коли хлопчикові виповнилося 3 роки, мати пішла з ним до Сілому, і по обітниці віддала його до скинії (так називався переносний храм євреїв, влаштований за вказівкою Божою) на піклування первосвященика Ілії, який в той же час був і суддею над народом Ізраїльським. На довгі роки Самуїл залишився служити в храмі і зростав у страху Божому, а вже в 12 років Сам Господь говорить до нього. Бог Ізраїлю відкрив Своєму обранцеві, що очікує євреїв у найближчому майбутньому. За зраду істинній вірі, за розбещення та ідолопоклонство народ чекають багато негараздів. Нещастя спіткає і сім'ю первосвященика. Бо замість святого й чистого життя його сини обрали шлях пороку і зробилися боговідступниками.

Пророцтво збулося, коли філістимляни, вбивши 30000 ізраїльтян (серед них були і сини первосвященика Офні та Фінеєс), здобули перемогу і взяли Ковчег Божий. Почувши про це, первосвященик Ілій упав зо стільця навзнак при брамі, зламався карк йому, і він помер. А невістка його, дружина Пінхаса, до якої слух про те, що сталося дійшов у той час, коли народжувала вона, померла зі словами: «Відійшла слава від Ізраїля, бо взятий Божий ковчег.» (1 Цар. 4:22).

По смерті Іллії Самуїл став суддею Ізраїлевого народу. При ньому Ковчег Божий був повернений з полону самими филистимлянами, а після повернення ізраїльтян до Бога вони повернули собі і всі міста, які взяли филистимляни. Самуїл керував народом сорок років. Коли ж він постарів, то поставив суддями над ізраїльським народом двох своїх синів - Йоїля й Авійю, але вони не успадковували чесності та правосуддя батька, оскільки були соромнозахланні. Тоді ізраїльські старші прийшли до Самуїла і сказали: « Ось ти постарівся, а сини твої не йдуть дорогами твоїми. Тепер настанови нам царя, щоб судив нас, як у всіх народів.» (1 Цар. 8:5).

Пророк Самуїл побачив у цьому глибоке падіння народу, яким до того часу керував Сам Бог, сповіщаючи волю через святих обранців. Але Господь сказав Самуїлові: « Послухай голосу того народу щодо всього, про що він сказав тобі, бо не тобою вони погордували, але Мною погордували, щоб Я не царював над ними.» (1 Цар. 8:7).

Залишаючи посаду Судії, пророк Самуїл запитав народ, не скривдив чи він кого в час свого правління, але ніхто не знайшов за ним нічого. За вказівкою Божою Самуїл помазав на царство Саула, сина Кіша із Веніяминового племени, виливши на його голову священну оливу. І тоді Дух Святий зійшов на Саула, і Саул отримав силу керувати народом.

Після викриття першого царя Саула у непослуху Богові, пророк Самуїл помазав на царство святого Давида, який знаходив у нього притулок, рятуючись від переслідувань царя Саула. Так завершився в історії Ізраїлю період правління суддів, останнім з яких був Самуїл.

Пророк Самуїл помер, досягнувши глибокої старості. Життя його описана в Біблії (1 Цар.).

У 406 році мощі пророка Самуїла були перенесені з Юдеї в Константинополь.