Святого Георгія Переможця (Юрія Змієборця)

Святий Юрій Змієборець

6 травня Православна Церква вшановує пам'ять святого великомученика Георгія Переможця (Юрія Змієборця).

Святий Георгій, Георгій Переможець, Святий Юр, Юрій Змієборець — святий, мученик і воїн, патрон візантійських імператорів, а пізніше і українських князів, зокрема князів Коріятовичів. Святий Георгій є однією з найвідоміших постатей в християнському світі, його історія надихала митців протягом століть.

Він народився у III столітті в Кападокії, яка входила в склад Римської імперії і був сином хлібороба. Та і саме ім’я Георгій з грецької (Άγιος Γεώργιος) означало «хлібороб». В українській мові це грецьке ім’я частіше вживається в іншій формі – Юрій.

Народився він у місті Бейрут (в давнину - Беліт), біля підніжжя Ліванських гір. Як і святий Василій Великий і святий Григорій Богослов, він виріс у християнській родині - його батько прийняв мученицьку смерть за Христа, а мати, переселившись до Палестини, виховала сина у благочесті та християнському смиренні. Молодий Юрій поступив на службу до римського війська і за свою хоробрість та відвагу у битвах був відзначений імператором Диоклітіаном (284 - 305) і прийнятий до його охорони як один із старших воєначальників.

Займаючи високе становище в царському війську, Юрій скоро став радником, супутником, наближеним імператора. Диоклітіан був талановитим правителем, але фанатичним прихильником римських богів. Поставивши собі за мету відродити в Римській імперії відмираюче язичництво, він увійшов в історію, як один з найжорстокіших гонителів християн. У цей час було видано суворі закони проти християн. Наказано було палити їх книжки, руйнувати їх церкви, а самих їх віддавати на муки. Довідавшись про це, святий Юрій почав готуватись до смерті. Роздавши гроші й цінні речі, які у нього були, він відпустив на волю своїх рабів, а решту майна роздав бідним. Улаштувавши свої справи, відважний юнак з’явився на царську раду до Никомідії, де тоді рішалась доля християн, і відкрито заявив, що він християнин: «Я раб Христа Бога мого і свідчу про цю істину». Один з сановників повторив слова Пілата: «Що є істина?». На це святий Юрій відповів: «Істина є Сам Христос, якого ви гоните».

Здивований імператор почав вмовляти юнака не нищити свого життя і принести жертву язичницьким богам за римським звичаєм. Проте Юрій відмовився відректися Христа. З цього моменту розпочався період великих випробувань і страждань відважного християнина, який вирішив не зраджувати своїх ідеалів навіть перед обличчям смерті.

Після безрезультатних умовлянь відректися від Христа імператор наказав піддати святого різним мукам. Святий Юрій був ув'язнений, де його поклали спиною на землю, ноги уклали в колодки, а на груди поклали важкий камінь. Але святий мужньо переносив страждання і прославляв Господа. Тоді мучителі Юрія почали ухитрятися в жорстокості. Вони били святого воловими жилами, колесували, кидали в негашене вапно, примушували бігти в чоботях з гострими цвяхами всередині. Святий мученик все терпляче переносив, а на питання імператора, яка ж сила допомагає мученику, святий Юрый відповів: &laquq;Не думай, що не шкодять мені катування завдяки людському зусиллю, - я рятуюся тільки призиванням Христа і Його силою. Хто вірує в Нього ні в що ставить муки і здатний створити діла, які створив Христос»

Подвиги і чуда великомученика Юрія збільшили кількість християн. Навіть жінка гонителя, цариця Олександра, бачачи чудеса мученика, почала докоряти чоловікові за його жорстокість, а потім і сама увірувала в Христа. Цар засудив її разом із святим Юрієм. Але цариця Олександра, з волі Божої, не дожила до ганебної кари: вона тихо віддала Богові душу, коли йшла на місце страти.

Бачачи це імператор вирішив заставити святого принести жертву ідолам. В останню ніч святий мученик щиро молився, а коли задрімав, побачив самого Господа, який поклав на його голову вінок зі словами: «Не бійся, але дерзай і сподобишся царювати зі Мною». По приході до капища, святий Юрій перехрестився і звернувся до головного ідола: «Чи ти хочеш прийняти від мене жертву як Бог?». Біс, що жив в ідолі, закричав: «Я не Бог, єдиний Бог тільки Той, якого ти проповідуєш». Почувся шум і плач, ідоли впали і зруйнувалися.

Це останнє чудо не змінило імператора, який одразу ж, за вимогою жерців, наказав відтяти святому Юрію голову. Святий на місці страти у пристрасній молитві просив Господа простити мучителів, повторюючи слова Христа про помилування невідавших, що творять. Спокійно і мужньо святий великомученик Юрій загинув 23 квітня (6 травня) 303 року. В цей день йому не було і 30 років.

Міцний, непоборний воїн, він зазнав тяжких мук за сповідування Христа і загинув від них. І за цей подвиг в ім'я віри Церква нарекла його Побідоносцем.

Шанування Святого Георгія почалося з V століття, йому поклонялися, як мученику і воїну. Саме з місця особливого шанування Святого Великомученика Георгія Побідоносця почалося хрещення Київської Русі. Святий Рівноапостольний князь Володимир прийняв Святе хрещення в Криму біля Корсуня (Херсонеса) у Георгіївському монастирі. Особливо багато для утвердження шанування Святого Георгія зробив київський князь Ярослав Мудрий, який прийняв при хрещенні його ім'я. На честь свого святого заступника в 1030 р. він засновує місто Юр'їв, тобто Георгія місто. У 1037 р. Ярослав починає будівництво Георгіївського монастиря в Києві і зводить у ньому храм, який до наших днів не зберігся.

День освячення київського храму Святого Георгія — 26 листопада 1051 р. — був відзначений установленням щорічного святкування цієї події. Він увійшов у народну пам'ять під назвою дня Юрія, або осіннього Георгія. З тих пір на колишній території Київської Русі Георгій стає ледве не першим у сонмі православних святих.

Святий є також покровителем України, столичної Київської області (зображений на прапорі та гербі Київщини), головної святині Галичини та Львова - Собору Святого Юра.

Також воеводство подільське вживало за герб золоте сонце на білому тлі, а місто головне Кам'янець вживало за герб святого Юрія на коні, що б’є змія. Чому було обрано саме такий сюжет, сказати важко, проте він якнайкраще визначав роль Кам'янця протягом довгих століть. Такий герб Кам'янець-Подільський уживав аж до кінця XVIII століття. Проте після входження Кам'янця-Подільського до складу Росії (1793 рік) герб переглянули...

На іконах святий Георгій (Юрій) зображається таким, що сидить на білому коні і протикає списом змія. Це зображення засноване на одному із переказів про чудеса святого великомученика. Розповідають, що недалеко від місця, де народився святий Юрій в місті Бейруті, в озері жив змій, який часто пожирав людей тієї місцевості. Що це був за звір - удав, крокодил або велика ящірка - невідомо. За вказівкою бісів, що жили в ідолах, цар прийняв рішення регулярно за жеребом віддавати йому на поживу своїх дітей і коли черга дійде до нього, він обіцяв віддати свою єдину дочку. Минув час, і цар, нарядивши її в кращий одяг, відправив до озера. Гірко плакала дівчина, чекаючи смертної години. Несподівано до неї під'їхав на коні великомученик Юрій зі списом в руці. Дівчина просила його не залишатися з нею, щоб не загинути. Але святий, побачивши змія, осінив себе хресним знаменням і зі словами &laqou;в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа» кинувся на нього. Великомученик пробив горло змія списом і потоптав його конем. Потім він велів дівчині зв'язати змія своїм поясом і, як пса, вести до міста. Жителі в страху розбігалися, але святий зупинив їх словами: «Не бійтеся, але надійтесь на Господа Ісуса Христа і віруйте в Нього, бо це Він послав мене до вас, щоб врятувати вас». Потім святий вбив змія мечем, а жителі спалили його за містом. Двадцять п'ять тисяч чоловік, не рахуючи жінок і дітей, хрестилися тоді, і була побудована церква в ім'я Пресвятої Богородиці і великомученика Георгія (Юрія).

День великомученика Георгія в народі ще називають - «>Юр’їв день»>. Святий Юрій - покровитель воїнства. Зображення Юрія Переможця на коні символізує перемогу над дияволом - «стародавнім змієм» (Об'явлення 12:3; 20:2).